Торкнутися пензлем до серця

Маленька брехня

Ще трохи і ребра Йонджуна б тріснули від напору його серця. Воно так сильно билося, що Йонджун раптом подумав про те, що у нього, можливо, тахікардія. Перед ним стояв Чхве Субін власною персоною. Йонджун до останнього не міг повірити в те, що Субін хотів познайомитися з ним особисто. А потім як побачив його, втратив дар мови. Субін в реальності такий нереальний, такий неземний. Він був вищим за Джуна не набагато, але останній все одно відчував себе крихітним. Йонджун лиш вдруге бачив його так близько, але він знову з упевненістю міг сказати, що закохався,як школяр. Бін усміхнувся, демонструючи свої чарівні ямочки на щоках, а спокій Йонджуна буквально: "хто куди, а я в далекі гори". Тим часом Субін думав: "Виявляється, зблизька він ще красивіший, ніж на фото. Такий чарівнмй..."

- Сідайте будь ласка. - озвався нарешті помічник моделі, вказавши на невеликий диван під стіною гримерки.

- Джиха, подзвони Сойон, будь ласка. - озвався Субін, нагадуючи своєму помічнику про своє прохання, а Йонджун помер уже вкотре за сьогодні.

Ні, він, звісно, ​​чув голос Субіна раніше. І на відео, і наживо того самого дня, коли працював помічником гримерки на один день. Але щоразу це було, як вперше. І цей голос зводив з розуму. Аби відволіктися Джун озирнувся, опустившись на запропонований їм з Крім диван. Вони знаходилися в просторій гримерці, яка чимось нагадувала ту саму, в якій тоді працював Йон. Дзеркало з підсвічуванням, столик для косметики та крісло на коліщатках, на яке м'яко опустився Бін, елегантно закинувши ногу на ногу. Йонджун захоплено, окинув його поглядом, спостерігаючи за цим рухом. Біля дзеркала стояли дві знайомі Йонджуну картини, від чого він подумки охнув. Адже він сам їх намалював. Це були малюнки його авторства! Портрет Субіна і зображення дівчини-зими.

- Так от як виглядає той самий таємничий художник... - задумливо сказав Су, а Кай глянув на друга з гордістю, задоволено посміхнувшись. - Мене звуть Чхве Субін. Але думаю, ви знаєте моє ім'я. Та задля чесності хотів би дізнатися ваше. З ким маю честь говорити?

- Я... Кан... Кан Техьон... - несподівано навіть для себе видав Джун і відчув непомітний поштовх ліктем убік від Хюніна, а подумки сам себе відлупив за жахливу невпевненість перед тим, хто йому так подобається.

- Он як... - протягнув задумливо Бін. - Але Джиха казав мені, що ваше прізвище Чхве.

- Це… Просто псевдонім. - збрехав Йон.