Торкнутися пензлем до серця

Бассейн для кохання

- Добридень. Мене звуть Чхве Йонджун. -  Джун глибоко вклонився, відчуваючи неймовірне хвилювання.

Батьки Субіна та Бомгю приїхали через дві години після того, як Джун вперше опинився в особняку молодшого. Бомгю люб'язно допоміг йому і за пів години Йонджун побачив у дзеркалі дійсно симпатичного юнака без синців під очима і яскраво вираженими вилицями. Джун аж втратив дар мови. Гю виявився справжнім професіоналом. І тепер Йонджун стояв перед строгим чоловіком в окулярах і приємною на перший погляд жінкою і помітно нервував. Але мати Біна лише широко посміхнулася, схвально киваючи.

- Дуже приємно, Йонджун-і. - лагідно промовила вона, кинувши.

- Давайте сідати за стіл. - озвався Субін, який перед тим гарно розклав замовлену в ресторані їжу.

Кілька хвилин вони мовчки їли. Тим часом Йонджун панікував ще більше, втупившись в тарілку. Не кожен день у нього трапляються такі знайомства. Але, здається, він справді сподобався матінці Чхве. Вона весь час посміхалася йому і, очевидно, не виражала негативних емоцій у бік Джуна. Йому дуже лестило те, як ніжно вона зверталася до нього. Від цього спілкування йшло в рази легше.

- Джун-і, ти ж художник, правда? - запитала жінка. - Це мабуть дуже цікаво.

- Так, я дуже люблю малювати. - відповів Йон і в нього загорілися очі, як було завжди, коли йшлося про його улюблену справу. - Я з дитинства мріяв бути художником. Я навіть не довчився на юридичному факультеті та пішов після другого курсу, а потім вступив на художній. Хоча батьки не зовсім схвалювали це. Але, на щастя, вони не перешкоджали мені. Малювання для мене не просто хобі.

- І ти малюєш лише портрети? - поцікавився пан Чхве, дивлячись на нього поверх своїх окулярів.

- Зараз, так. Насправді я намагався малювати пейзажі і кілька разів пробував себе у натюрморті, але мені більше подобається передавати на полотні людські емоції. - пояснив Йонджун.

- Я бачив твої роботи. Вони ніби сфотографовані! - захоплено вигукнув Бомгю. - Навіть не скажеш, що це намальовано!

Йонджун щасливо посміхнувся, а Субін м'яко переплів їхні пальці під столом. Субінові було приємно чути, що його родина так відгукувалася про того, хто йому подобався. Та потім, у Йона була занадто красива посмішка. А від усіх цих компліментів він не міг перестати посміхатися.