Торкнутися пензлем до серця

Ніколи, чуєш, ніколи...

Субін у черговий раз за кілька днів почув стукіт у двері. Чому вони, чорт забирай, не можуть дати йому спокій?! Йому й досі не хотілося ні з ким бачитися. Сваритися з людиною, яка подобається тобі до втрати пульсу, завжди складно. До того ж через власну дурість. Субін чудово знав про наміри Сойон. І в момент, коли потрібно було обрати професійного гримера чи його особистого, він вибрав особистого. Він звик до неї і не думав, що так станеться. І він страшенно помилився. Навіть менеджер намагався його переконати, адже це ж Мілан! Але Субін все одно облажався. І тепер ні Мілана, ні особистого гримера, ні, найголовніше, коханої людин. Молодець, Чхве Субін, ти йолоп.

Стук у двері знову повторився. Він хотів уже закричати: "Я не хочу нікого бачити! Ідіть геть!" Але раптом Бін почув те, що змусило його серце битися частіше.

- Пане Чхве! - почувся голос Джиха. - До вас тут пан Чхве Йонджун прийшов. Художник. Ви впустите його чи мені сказати, щоб він прийшов пізніше?

"Йонджун тут... Він прийшов... Я не можу так просто відпустити його. Я повинен вибачитися" - гарячково подумав Су. Нічого не кажучи, він відчинив двері.  Побачивши Субіна, Йонджун відчув як всередині щось клацнуло. Він не був схожим на самого себе. Синці під очима, змучений погляд, опухлі очі та бліда майже прозора шкіра. Субін нагадував скелет обтягнутий шкірою з безглуздим волоссям синього кольору. Ніби він не спав кілька днів. Бін відійшов убік, мовчки даючи зрозуміти, що впускає Джуна у свою нору. Щойно Йонджун увійшов і за ним зачинилися двері, в кімнаті повисла задушлива тиша. Субін не дивився на нього. А Йон пропалював його поглядом, хоча дивитися на нього було боляче. Він відчував сором.

- Субін... - сипло озвався Йонджун і відкашлявся. - Я...

Слова просто застрягли у горлі. Коли він йшов сюди, це здавалося набагато простішим.

- Пробач... - прошепотів Бін.

- Ти не повинен вибачатися. - сказав Йонджун, змусивши молодшого нарешті підняти на нього погляд. - Вибачатися маю я. Бо... Я кретин. Я звинуватив тебе, не розібравшись. Зробив тобі боляче, думаючи лише про себе. Вибач, що тобі дістався такий недоумок, як я. Я просто... Істеричка.

- Ти не недоумок! - запротестував Су і схопив його за руки. - Не говори так! Кожен може помилятися. І я помилився багато в чому. Я міг цьому запобігти, але не зробив цього. Я...