Торкнутися пензлем до серця

Сердечні справи

Йонджун не розумів що з ним відбувається. Його стало тягнути бо Субіна ще більше. Ніби всередині них поселилися неймовірно сильні магніти, що створили якесь неземне тяжіння. Субін почав шукати ще більше способів, щоб прийти в гості до художника. Щонеділі він сидів навпроти Джуна по кілька годин і позував, нишком милуючись ним.

Ніхто з них так і не згадував про їхню першу зустріч вдома у Йонджуна. Обидва вели себе як зазвичай, лиш подумки прокручуючи той момент. Йон намагався не дивитися в очі привабливій моделі, адже, щойно їхні погляди перетиналися, його щоки миттєво червоніли. Розуміючий Субін теж не дивився на нього, коли той вимальовував риси його обличчя.

- Ще раз дякую, що прийшов. - сказав зі зніяковілою поммішкою Йонджун. - Я майже закінчив твій портрет. Лишилося кілька штрихів і наступного разу я зможу тобі його показати.

- Чекаю з нетерпінням. - всміхнувся Субін.

- Одразу кажу я не найкращий художник на потоці. - гарячково залепетав Йон. - В моїй групі є ті, хто малює набагато краще. Хоча я старався. Сподіваюсь, я нічого не зіпсував. Я просто...

- Це не важливо. - перебив його Бін і несподівано торкнувся його підборіддя, змусивши Йонджуна поглянути йому в очі.

Той застиг, ніби манекен, навіть не кліпаючи. Субін нахилився до нього, як в той день, залишаючи між ними кілька сантиметрів. Йонджун відчув як його серце перестало битися. Він нервово ковтнув слину.

- Я бачив твої картини. І мені вони подобаються. - і тихіше додав: - І ти мені... Дуже подобаєшся...

Йонджун кілька разів кліпнув, повільно усвідомлюючи почуті слова. Він хотів щось відповісти, та не встиг, бо йому не дали сказати й слова чужі теплі губи. Цього разу поцілунок був довшим і глибшим від чого у Джуна запаморочилося у голові. Субін обхопив його обличчя своїми широкими долонями, притиснувши його до стіни. Він лагідно провів язиком по губі Йонджуна і той здригнувся. Су посміхнувся, відірвавшись від нього і подивився в затуманені очі навпроти.

- До зустрічі, Джуні... - прошепотів Бін, залишивши Йонджуна в ступорі.

Йонджун зник. На кілька днів. Після того поцілунку вони не бачились. У Субіна збільшилося роботи, тому в нього не було часу навіть нормально подзвонити. Він неймовірно хвилювався, чи не налякав він його, писав короткі повідомлення, коли знаходив час. Він очікував, що Йонджун відповість йому хоч словечко. Проте Джун наче випарувався. Не відповідав ні на повідомлення, ні на дзвінки схвильованого Субіна. Субін нервував, у перервах між зйомками намотував кола по гримерці і, невпинно набираючи повідомлення в месенджері, надумував собі всяке. Останніми він відправив чотири повідомлення і мав намір написати п'яте, але щоразу стирав, боячись здатися нав'язливим і нахабним.