Торкнутися пензлем до серця

Це не лікується

- Ти зараз серйозно?

Кай, піднявши одну брову, спостерігав за Йонджуном, який метався по кімнаті, готуючи пензлі та олівці. Біля стіни в його кімнаті стояв стілець, а навпроти нього - пусте полотно на мольберті. Джун був одягнений у білу футболку, заляпану фарбою, поверх якої накинув широку картату сорочку. Це були, як казав сам Йонджун, найкрасивіші речі в його гардеробі. Розкладаючи олівці різної м'якості по порядку, Йон помітно нервував. Коли він приймав рішення малювати Субіна з натури, він й не думав, що його охопить таке сильне хвилювання.

- Тобто зараз сюди прийде сам Чхве Субін? - все дивувався Техьон. - Популярна корейська модель, яку ми раніше бачили по телевізору?

- Саме так. І я раджу вам обом звалити звідси якнайшвидше. - відповів Джун, перевіряючи чи розставив він все симетрично. - І то бігом.

- Оу... Я ж сподіваюся, ти захист в аптеці купив? - спитав Кан, що, сидячи на ліжку старшого і склавши ноги по-турецьки, залипав у телефон.

Наступної секунди в Кана полетіла подушка під гучний сміх Хюки. Йонджун зиркнув на нього таким спопеляючим поглядом, що можна було подумати, що зараз Техьон загориться. Проте тому було абсолютно байдуже. Він лиш ехидно посміхнувся.

- А що таке? Між іншим, я маю право цікавитися! Тобі нагадати чиїм ім'ям ти представився йому? - з викликом підняв брови Те.

- Ой, іди ти знаєш куди? - скривився Йонджун, зло фиркнувши.

- Куди? - Техьон нарешті відірвався від телефону і широко посміхнувся, а Кай продовжив хихикати.

- В сра... - Джун вчасно замовк і кахикнув. - До себе додому. І Кая з собою прихопи. Я малюватиму, а ви мені заважатимете.

- Хьон, ти брехун. Ми ж знаємо, що ви не лише малювати будете. - розсміявся Кай.

- Ага. А ще ми знаємо чому саме ми будемо заважати. - Техьон пограв бровами, ехидно посміхнувшись.

- Так! - сильніше насупився Йон, поставивши руки в боки. - Гагарін долітався, а ви зараз добалакаєтеся! Ану геть звідси, розумнимки!

Виштовхавши друзів за двері, Джун повернувся до підготовки робочого місця. Він нервував, знову переставляючи інструменти для малювання з місця на місце. Час очікування був безмежно довгим, хоча минуло лише хвилин п'ятнадцять з тієї хвилини як Техьон і Кай покинули квартиру. Нарешті почувся дзвінок у двері і хлопець поспішив їх відчинити, аби впустити довгочікуваного гостя. Перед ним постала висока і струнка постать, а на Джун, побачивши його миттєво зашарівся. Коли він перестане губитися побачивши Субіна? Мабуть, ніколи. Бін стояв перед ним у досить чарівному образі: темно-синій джинсовий костюм і такого ж кольору беретик. У серці старшого полетіла елегантна стріла, яку запустив у нього маленький купідончик з появою усмішки моделі. Чому він такий красивий?