Торкнутися пензлем до серця

Як закохатися знову?

Цілий тиждень без Субіна тривав неначе рік. Всі портрети моделі, що вціліли, Кай сховав, хоч Йонджун і сказав викинути їх. Хюці було шкода праці старшого, тому він сподівався, що з часом той заспокоїться. До того ж, як і Техьон, він відчував, що трапилося непорозуміння, але хлопці поки що не стали втручатися в стосунки друга. Та й Субіна не було у країні. Ні поговорити, ні розібратися. Хюнін Каю було боляче дивитись на розбитого Джуна. Він пам'ятав, яким щасливим він був, коли Субін лише подивився на нього. А коли він розповідав про їхній перший поцілунок, його очі світилися, наче зорі на небі. А зараз... На його обличчі лише біль і смуток.

У понеділок Хюнін ледве вмовив старшого піти до університету, аби він хоч трохи розвіявся. У Джуна вже набралося безліч пропусків без поважної причини. Але хіба розбите серце не можна вважати поважною причиною? Йону було начхати на пропуски. Вже й улюблена справа була немила. Йонджун не малював уже тиждень. Він розумів, що перебільшив тоді, коли сказав друзям, що бачив як Субін цілувався з тією дівчиною. Адже він бачив на власні очі, що поцілунок був лиш з її боку і лише в щоку. Але Йонджуна бентежило інше.

Він нічого не знав про поїздку Субіна в Мілан. Не те що б він прагнув контролювати його. Та він пам'ятав як мав того дня ввечері зустрітися з ним. А там в аеропорту Су говорив про зйомки в іншій країні. Ще й ця дівчина і її впевнена поведінка. Щось не сходилося... Йонджун божеволів від всіх цих роздумів. Але в університет все ж таки пішов, хоча сам не розумів навіщо. Не бачив сенсу. Техьон і Кай постійно намагалися підбадьорити його, поводилися, як завжди, жартували і сміялися. Але обоє чудово розуміли: як раніше вже не буде.

Після пар друзі зустрілися в університетському дворі, щоби разом кудись піти. Хлопці активно намагалися розвіяти старшого і він був їм вдячний. Та в один момент раптом до них підійшов хлопець. Техьон, що йшов попереду і щось говорив, повернувся і на мить застиг, побачивши перед собою неймовірно красивого юнака. Техьон аж замовк різко, запнувшись на пів слові. Хлопець, який наблизився до них, був дуже милим. Довге чорно-біле волосся, миле личко, темні красиві очі і скромна посмішка. Він був досить високим та струнким. Те не міг відірвати погляду. Незнайомець скромно склав руки за спиною, піднявши кутики губ.

- Бомгю? - здивовано озвався Йонджун, піднявши брови. - А... Що ти тут робиш?

- Привіт, Йонджун-хьон. Може представиш мене? - заговорив Бомгю, кивнувши у бік його друзів і на півсекунди затримавши погляд на Техьоні.