꧁Get into my heart. 🇺🇦Українською꧂

Частина 67. Флешбек 5: Сирітка

Минуле.

- Послухай мене, дорогенька, - нахилившись до дівчинки, звернулася нянечка. - Від сьогодні тебе будуть звати - Ніколь Льюїс. Запам'ятала?

Дівчинка трьох років за моргала оченятами, після чого вийняла з рота пальчик і кивнула. Ми не вибираємо ким народитися чи своїх імен, але... воліли б щоб нас називали наші батьки а не по сторонні, ось тільки... Що ж робити, коли у тебе їх немає?

Біля воріт сирітського будинку її залишили коли Ніколь не було і двох місяців. Батьків так і не знайшли. Дівчинка росла з кожним днем ​​у сіро-білих і вічно холодних мурах, де в неї не було нічого свого.

Хоч у неї і не було своєї сім'ї, але, все ж, були ті, кого вона вважала рідними. Ніколь дуже любили її "брати і сестри по нещастю" через її енергійність, товариськість, балакучість, невгамовну цікавість, прямолінійність, хитрість і звичайно, свавільний характер, який вона показувала коли їй забороняли до пізна пліткувати з подружками або дуріти ганяючи м'яча з хлопчиськами.

 Ніколь була душею компанії, а ще, помічницею і захисницею, до якої прибігали найпершою щоб розповісти про біду. От тільки, частенько сварки та бійки починалися з її ж участі... Образити, по сперечатися, чи не поділити щось із Ніколь боявся кожен, адже добре знали, яка та буває зла коли її роздратувати. У тихаря всі її прозвали - вівчаркою, і щоразу сміялися до упаду, коли та в гніві показувала зуби.

Наглядачки і нянечки не приділяли їй особливої ​​уваги, лише окидали нещасну як і багатьох інших дітей - дорікаючими і суворими поглядами, і замість ласкавих слів повчали розуму, змалку привчаючи заправляти ліжко, зашивати старий одяг, готувати для себе та інших, прибирати в спільній кімнаті та допомагати у навчанні молодшим. З дитинства Ніколь дуже дратували ті, хто вказував їй що робити... Але з нянечок все ж була одна жінка років п'ятдесяти, яка була з нею надзвичайно ніжною і ласкавою, та оберігала як справжня мати.

Минали роки, і на очах у Ніколь всі її, як вона думала, "рідні сестри та брати" йшли за руки з новими "батьками". Її усмішка в такі моменти спадала з лиця, а серце боляче стискалося, ніби в неї забирають найдорожче в житті. Звичайно, і її одного разу удочерили ось тільки, щоразу їй траплялися не найкращі зразки "батьків" які робили з неї свою рабиню або ж просто поводилися не по-людськи, через що вона збігала назад в притулок. Коли Ніколь виповнилося п'ять її усиновила багата пара яка спочатку дбала про неї і догоджала. Ці підроблені опікуни пізніше виявилися наркоманами, що хотіли віддати бідолаху на органи за кордон, і якби прикордонники не помітили в їхніх документах щось не ладне, їм цілком вдалося би провернути цю справу.