Маленька Принцеса/small princes

Частина 8*

Нам постукали і Ларі вийшов подивитись хто це. Він відкрив двері і побачив Дуґа.
-Я знаю хто він?
-Що?
-Хто зробив це.
-І хто?
Ларі жестом покликав у дім Дуґа.
-Це теперішній моєї колишньої.
-Хто?
-Люк!
Я крикнула з кухні:
-Що? О цей Люк що продає дрова? Лісоруб?
-Так,це він!
-Та ну,звідки інформація?-сказав Ларі.
-Мені про це розказала вона. Еля позвонила мені і все розповіла...
•Розмова Дуґа з Елею•
-Привіт, я хотіла дещо сказати...
-Ми вже про все поговорили!
-Це не втому сенсі!
-Кажи
-Той хто зробив це з тобою мій хлопець... Мені дуже шкода, я не знала про це.
-Навіщо він це робить?
-Я... Я не знаю... Я хотіла з ним поговорити,а він просто пішов здому.
-Хм... І що далі?
-Я звернулась в поліцію, його розшукують...
Еля скинула трубку.
•реальність•
-Воу,це жостко...
-Я згодна,Ларі.
-Його вже знайшли,скоро він буде в обєз'яніку.
-Зрозуміло.
-Тепер ти не ображаєшся на нас?
-За що? Ай, я просто погарячкував. Звісно ні...
-Ну і добре.
-Хлопці, будете каву,чай,фрапучіно?
-Асортемент як у кафе, мені кави.
-А мені чаю.
-Угу.
Я пішла робити хлопцям напої,а вони говорили у вітальні. Єдине,що я почула:
-Ти як?
-Так собі...
Більше я нічого не чула. Я закінчила робити і пішла до пациків.
-Ось ваша кава і чай!
-Дякую,Тонні.
-Смачного.
Поки хлопці пили каву і чай я взяла в руки телефон. Там було повідомлення від Елеонори...
-Доброго дня сусідко, я знаю що  ви осуджуєте мене через Дуґлеса,та я не винна. Це мій чокнутий на всю голову хлопець...  Тепер колишній. Я його вже ніколи не пробачу. Дякую що ввели в курс діла! Так я б і досі не знала,що з ним стало,було і тд. Сподіваюсь я вас не сильно потривожила...
°Я подумала°
-От і добре ,що кинула. Адже не відомо щоб було далі і що б він робив з людьми.- І я почала писати повідомлення їй.
-Доброго дня,Елеоноро. Насправді,я вас не осуджую. Ви не винні,  це все ваш колишній. Я вас прекрасно розумію. Та для чого він це робив?
°через хвилину°
-Хм... Він сам мені не хотів казати,та в поліцейському відділку його допитували і він сказав,що ревнував мене до нього. Бо боявся,що я повернусь до Дуґа. Та в моїх планах цього і близько не було,і я йому казала,що не повернусь до Дуга. Та йому було всеодно,він просто не вірив мені. Не довіряв.
-Оу... Ясно. І якщо ви вже знаєте... На скільки його посадять?
- Точно не знаю, приблизно 5-7 років. І я щаслива,що на довго.
-Зрозуміло,дякую. Відпочиньте,забагато нагрузки за цей час. Сходіть у спа-салон і тд.  І т.п.
-Угу,дякую за пораду. Допобачення.
-Бувайте,Елеоноро.
Ми попрощались і я пішла до хлопців,вони все ще сиділи на дивані та розмовляли. Щоб повідомити про все це я повинна була перебити Ларі який говорив щось про байки. -Кхм,кхм. Хотіла повідомити важливу новину.
-І?-сказав Ларі.-Що ввжливіше за байки, ну хіба наше життя. 
-Так,от. Я вам повинна прочитати мою переписку з Елеонорою.
-Читай!-сказав Дуґ, його це прямо заінтригувало!.
Я почала читати,а хлопці уважно слухали. Коли я закінчила читати Ларі сказав:
-От і славненько. Тепер на одного божевільного стане менше.
-О Боже,ти що притулку перечитав, говориш як Ден!
-Ну вибачайте,буває. Інколи я стаю дуже схожим на нього.
-Я це вже замітила!
-Це вже всі замітили,Ларі.
-Та дійсно,одного божевільного не стало.
-Ну так,це вірно.
-Ну,а я про що.
-Ну гаразд,заспокойся.
-Мені вже пора, мене чекають батьки.
-Угу,бувай-сказали ми з Ларі.
Дуґ пішов,це була приблизно 4 година, батьки будуть пізно тому у нас залишався час. Я пішла на кухню і зробила собі карамельне латте 3в1. А  для Ларі взяла  шоколадне морозиво. Ми пішли на верх, я взяла ноутбук і ми почали вибирати серіал. Ми зупинились на "Флеш" і почали дивитись. Ми так захопилтсь,що не помітили як подивились 8 серій і вже була 6:34.  Ми вже все випили і з'їли. І тут наше мовчання перебив Ларі.
-Хочеться чогось солоденького...
-угу,сходи в магазин і купи скітелз.
-А чому я?
-А хто запропонував?
-Давай на цуєфа.
-Ну окей.
-Цу-Є-Фа!
-Ахаха, Ларі іди в магазин.
-Ооо... Ну чому я? Ну окей. Я іду.
Ларі пішов в магазин,а тим часом я  взяла телефон. Відкрила інстаграм. Мама запостила фото з підписом:
-Сьогодні відїжжаємо,сумно. Відпустка пройшла чудово. Дякую всім хто був зі мною.
Я вирішила написати комент:
-Красуння!
-Дякую)-одразу відповіла мама.
Я далі листала інстаграм і вже і Ларі прийшов. Він дав мені скітелз і цілу,величезну пачку кіндерів!
-Йоу,сенк'ю.
Ларі пішов вниз,а повернувся вже з капучіно.
-Я візьму скітелз
-Угу,він ж твій.
-А кіндери?
-Наші.
-А може мої?
-Ні,наші.
-Ей...
-Ну ладно,ладно твої. А ти поділишся?
-Звичайно
Ми даді дивились флеша і на кінці 12 серії я взяла телефон. На годиннику була 10:30 я сказала Ларі.
-Вибач,та я думаю тобі пора. Скоро приїдуть батьки і я не хлчу щоб вони тебе бачили,давай я їм про тебе розповім і тд. і тп. А тоді будете знайомитись і ти будеш з нами тусоватись і тд.
-Окей. Тоді дозустрічі.
-Угу бувай.
Ми з Ларі спустидись вниз,він взувся я його плцілувала в щічку і він поїхав. Весь інший час я проводила у вітальні чекаючи батьків. На годиннику була 11:30,через пів години повинні приїхати батьки. І я подумала що треба трохи прибратись. Я почала прибирати 11:45, а закінчила 11:55. У 12:00 вони повинні бути. Цих 5 хвилин були надзвичайно довгими. І от наступила 12, стук в двері. Я біжу відкривати, і...
-Мама,Тато. Привіт! Як відпочинок?
-Привіт,супер!
Ми сіли на кухні і говорили годинами,я вирішила не йти в універ. І я наважилась розказати їм про Ларі.
-Я маю для вас новину.
-Ну давай.
-У мене є хлопець...
Хвилина мовчання і мама каже:
-Нарешті моя Тоні виросла. І який він?
Я їм все розказувала,а вони все питали. О 7 ранку,ми пішли спати.   Так і пройшов мій вівторок.

Продовження слідує