My past🌒 Your future🌘

2☁

—СуХі, що з тобою?-— стурбовано запитана СонХі. — Ти цілу нашу прогулянку, як сама не своя. Щось трапилося?
— Т-трапилося...ну...я... — навіть в темноті можна було розгледіти почервонівшу СуХі.
— Дай вгадаю, це пов'язано з новим сусідом?
Замість відповіді подруга промовчала і ще більше почервоніла.
— Так, все ясно, а тепер розповідай, що трапилося.
— Ну...

●Flashback●

Новий сусід стояв на задньому дворі свого будинку і зацікавлено розглядав територію, яку нещодавно придбав. Це побачила СуХі.
СуХі мала чудовий зір, тож розгледіти його чорне волося не склало труднощів. Розглядати довго хлопця не довелося, адже схоже він помітив на собі чийсь пильний погляд і повернув голову в сторону будинку СуХі. Сусід здивовано глянув на дівчину, а та в свою чергу від неочікуваності вкрилася рум'янцем і втекла з балкону.

●End●

— Потрібно було привітатися, а не з балкону втікати. — сміючись сказала СонХі.
— Не збираюся я тепер з ним вітатися!
— Чому? Ти ж нічого поганого не зробила, а лише задивилася на нього.
— Давай закриємо цю тему і підемо купимо чогось смачненького, бо я зголодніла. — запропонувала СуХі.
— Ось тут я з тобою погоджуся.
Подруги пішли в найближчий магазинчик, де продавалися найсмачніші рисові палички.
Зібравши собі пакетиків зо два цих смаколиків вони попрямували на касу.
— СуХі, зачекай тут, я забула ще дещо взяти.
— Гаразд.
Як тільки СонХі зникла за наступним відділом, до СуХі хтось приєднався, а саме той новенький сусід. Тепер, вона могла повністю розгледіти його миле обличчя, теплу усмішку і його темно-карі очі з плямками зеленого відтінку.
— Я десь вже бачила такий погляд... — подумала дівчина.
— Привіт. — почав розмову він.
— П-п-привіт...
— Якщо я не помиляюся, ти моя сусідка, яка сьогодні підглядала за мною, я правий?
— Я-я не підглядала за тобою!..
— Справді? — насмішкувато запитав він. — Гаразд, не бери до голови, СуХі.
— Ти знаєш, як мене звати?
— Е-ем...ну, я чув, як до тебе звертається твоя подруга.
— А тоді, як звуть тебе?
— Мене, Мін Юнгі.
— Що ж приємно познайомитися, Юнгі.
— Мені також, СуХі.
Після цих слів Юнгі пішов далі закуплятися продуктами і як тільки хлопець зник з поля зору з'явилася СонХі. Подруга одразу зрозуміла, що та навмисно сховалася заради того, щоб вони двоє змогли познайомитися.
Половину дороги СуХі кричала на подругу, але потім крики перейшли в сміх і веселу розмову. Це тривало не довго, адже їхні будинки були не далеко від того магазину, де вони нещодавно були, тому вони попрощалися і розійшлися.
   Смачно повечерявши і переодягнувшись в піжаму з милими пандочками, СуХі, вирішила вийти на балкон з кружкою чаю і подивитися на зірки.
   Колись вона годинами могла дивитися на ці маленькі палаючі вогники які обсипали темне нічне небесне полотно разом з своїм чорненьким кошеням, але відтоді, як він зник, дивитися на них стало боляче. Щоразу дивлячись на зірки, СуХі, згадувала Мокко: його густу чорну шерсть, великі темно-карі очі які були не природними для котів, довгі вусики якими він часто лоскотав її коли вона плакала, його тихе муркотіння яке завжди заспокоювало і відганяло всі погані думки.
— Я так за тобою сумую, Мокко... — сказала сама до себе СуХі. — Якби ж я могла знову тебе побачити...
Ще кілька хвилин вона сиділа задумана, а потім впіймала дивне відчуття, наче за нею хтось пильно спостерігає. Повернувши голову в сторону сусіднього будинку, вона побачила Юнгі, який також сидів на балконі і начебто спостерігав за зірками. Це досить нормальне явище, коли людина може просто подивитися на зірки, але СуХі, це чомусь здалося дивним. Думки відступили одразу в той момент, коли він глянув в її сторону і мило посміхнувшись привітно помахав рукою.
— Блін, дурепа, навіщо я подивилася в його сторону, тепер знову подумає, що я за ним слідкую!— подумала СуХі і також помахала йому рукою при цьому кинувши сором'язливу ледь помітну посмішку.
   Просидівши ще кілька хвилин на свіжому повітрі дівчина зайшла в свою кімнату і відкинувши всі думки та переживання вляглася на ліжко, включила приємну музику, яка лунала з навушників і майже засинала, як раптом на її телефон прийшло повідомлення від незнайомого номера. По тілі пробіглися невеличкі «мурашки», але вони одразу зникли прочитавши від кого воно надійшло.

— Привіт, СуХі, це Юнгі)
— Звідки в тебе мій номер?!
— Ну...кхм...одна хороша людина мені його дала...
— Хто? Часом не СонХі дала тобі його?
— Ні, не вона.
— А тоді хто?
— Це немає значення, адже твій номер в мене і так вже є.
До речі, чому ти ще не спиш?
— Ну, я вже засинала допоки ти мені не написав.
— Розбудив? Пробач Т_Т.
Гаразд, тоді не буду мішати.
На добраніч).
— Ага, на добраніч.

Включивши знову пісню і відкинувши телефон, дівчина знову намагалася поринути в свій сон, але чомусь він вирішив покинути її приблизно на дві години так це точно.
— Щоб тому Юнгі добре було! — роздратовано сказала Сухі.

Новий розділ💛
Якщо сподобалося то:
Коментуйте💬
Ставте зірочку⭐