—Збоченець!!! — кричала вся червона СуХі б'ючи Юнгі подушками.
— Я не збоченець! СуХі, ти все не так зрозуміла!.. — намагався виправдатися той.
•FlashBack•
Було досить рано і сонце ще не встигло прокинутися і освітити кімнату своїм промінням, а от Юнгі вже давненько не спав. Він лежав поруч з СуХі і за весь час сну не відпускав її. За цей час хлопець не відводив погляду від дівчини і ви не повірите скільки разів він хотів поцілувати її поки вона спить, але він не міг, бо знав, що буде програшній номер. Що-що, а от про чутливий сон своєї дівчинки він пам'ятав чудово, тому це було б трішки, але ризиковано.
Пройшло ще кілька хвилин і Юнгі почув дивний звук; повернувши голову він помітив, що ліфчик дівчини розстебнувся.
— Чотр!.. — пошепки сказав Юнгі.
Якщо ви подумали, що був незручний момент, то, що ви скажете про те, коли СуХі під час сну перевернулася на другий бік в сторону хлопця; ліфчик звісно був на ній, але застебнути його - це проблема ще й, якщо врахувати той факт, що СуХі лежала на правій руці Юнгі. Можна було вважати, що це випробовування для хлопця: пройде - молодець, не пройде - труп. Думаю все і всім зрозуміло, а тепер запитання на яке кожен відповість правильно: як ви думаєте, Юнгі виживе?
•FlashBack•End•
— Це я все не так зрозуміла?! — після цього в нього полетіла вже не подушка. Я даю вам можливість самим уявити, що в нього полетіло, адже після зіткнення з цією річчю Юнгі відключився приблизно на хвилин 15 з хорошою шишкою на лобі.
— А-ай...голова... — сказав він.
— Лежи і не рухайся чи хочеш другу?! — погрозливо сказала СуХі.
— Зрозумів...
СуХі мовчки прикладала холодний лід до лоба Юнгі. З одного боку вона відчувала себе винуватою по відношенню до нього, але з другого він все сам почав...
— Кхм...там їжа на столі йди поїш.
— Гаразд, а що ти приготувала? — поцікавився хлопець.
— Піди і подивися.
— А ти вже їла?
— Ні, я чуть-чуть пізніше, бо зараз переодягтися хочу.
— Ти кудись йдеш?
— Так, хочу сходити в бібліотеку за новою книжкою і ще в магазин за продуктами, бо в холодильнику майже нічого немає.
— Окей, тоді я тобі щось приготую швиденько, а ти не спіши. — з цими словами Юнгі вибіг з кімнати.
— Юнгі, сходи мокрі, спускайся об...
— А-А-АЙ!!! — з низу долинув звук падаючої тушки.
— Ех...спускайся обережно... — СуХі стукнула себе по лобі. — Дурак, блін...
Нова глава💛
Якщо сподобалося то:
Коментуйте💬
Ставте зірочку⭐
ВИ ЧИТАЄТЕ
My past🌒 Your future🌘
FanfictionПам'ятати минуле життя - це біль яку я не можу зупинити. Ніякі таблетки та препарати не зможуть допомогти. Але найбільше біль дає про себе знати в ті моменти, коли я згадую тебе... Ні, я не згадую тебе, точніше, ти вічно у мене в голові, у моїх думк...
