My past🌒 Your future🌘

7💫

—СуХі, обережно!!!
Тріск заліза. Колесо впало. СуХі ще не встигла все второпати, як помітила, що опинилася на руках Юнгі. У цю ж секунду їй здалося, що в ньому щось змінилося, але вона не могла зрозуміти, що саме. Юнгі не відводив погляду від лежачого Чортового колеса, потік думок переповнював його. Він поставив дівчину, а потім глянув на неї.
— Ти ціла? Не поранилася? — схвильовано запитав хлопець.
— Ні, зі мною все добре, а ти?
— За мене не турбуйся. — Юнгі обвів поглядом територію було видно, що він хвилювався і був збентежений. Не гаючи часу він схопив СуХі за руку і повів за собою.
— Е-ей, ми куди? — поцікавилася та, але відповіді так і не почула. — Юнгі, куди ти мене ведеш?
 — СуХі, якщо ти збиралася кудись сьогодні йти то забудь про це і залишайся дома. 
— Чому? Ти можеш пояснити в чому справа? — але у відповідь вона знову почула лише мовчання. Ця мовчанка їй сильно не подобалася, вона різко зупинилася, забрала свою руку з руки хлопця. — Юнгі, я не знаю, які в тебе там проблеми і чому ти мене в них приплітаєш, але якщо вже так сталося, то май хоч трішки совісті і поясни, що тут відбувається!
   Юнгі стояв наче вкопаний, це був той момент коли він не знав, як вчинити правильно, адже події йдуть зовсім інші не такі, як раніше. Звісно, кращим рішенням було б все розповісти, але якби ж все було так просто...імовірність того, що СуХі зараз йому повірить дорівнювала нулю, тому це було даремно і до того ж це було б небезпечно для неї самої, а покладатися на вдачу він не міг.
— Якщо я тобі розповім – ти не повіриш, адже історія яку я розповім зовсім не схожа на реальну, але СуХі, — Юнгі підійшов до дівчини ближче і взявши її за руки продовжив: — будь-ласка, повір мені зараз.
   В середині дівчини все закипіло і це далеко не від гніву, Юнгі стояв настільки близько, що це порушувало зону комфорту СуХі від чого та залилася червоною фарбою. Вона опустила очі і намагалася сказати слово, але дар мови пропав, наче, його ніколи і не було, але зібравши всю силу волі в кулак вона підняла голову і подивилася в очі хлопця.
— Його очі... — подумала дівчина.
— Кхм...добре, я тобі повірю. — намагалася твердо говорити СуХі.
— Дякую, а тепер швидко йдемо. — той пішов уперед все ще тримаючи руку СуХі.
   Провівши її додому вони обоє попрощалися і розійшлися по своїх домівках.

•POW•Юнгі•

Я думав піти додому і відпочити, але потім вирішив піти ще прогулятися. Вся ця сьогоднішня історія мене насторожує, чому все йде зовсім по іншому? Це збій у часі? Чи, можливо, я забув про цей момент з колесом? Усю дорогу я не міг зрозуміти в чому справа, але розумів інше: ця історія може бути з зовсім іншим кінцем, а це означає, що всі спогади минулих життів просто не мають сенсу в цьому новому.
— Чорт!... — тихо, але досить чітко сказав я. Тепер життя СуХі в ще більшій небезпеці, я знаю Він скористається цим..

•POW•End•

•POW•СуХі•

Я часу не гаяла: прийняла душ, зробила кілька процедур по догляді за шкірою та волоссям, а потім усе це закінчила м'ятним чаєм. Це було чудове закінчення дня, але увесь цей час в мене з голови не виходила сьогоднішня ситуація. Чому Юнгі так себе поводив? І чому я досі не можу зрозуміти, що в ньому змінилося в той момент коли він мене врятував? Він ще й тоді так пильно щось виглядав...виглядав...
— Точно! — крикнула я. Його очі ось, що в ньому змінилося. Вони були схожі на котячі темно-карі очі, але в них ще були плямки зеленого відтінку точнісінько, як у Мокко. — Як...у Мокко?..

•POW•End•

Нова глава💛
Якщо сподобалося то:
Коментуйте💬
Ставте зірочку⭐