My past🌒 Your future🌘

4✨

— Ти думала про Мокко?.. — вилетіло з вуст хлопця. Той різко прикривши рукою рот глянув на дівчину, яка з приголомшеним виразом обличчя дивилася на нього.
— Звідки...ти знаєш про...Мокко?..
— Я-я...ем...просто почув розмову з твоєю подругою в магазині, тому і подумав так...
— А, ясно...
В повітрі застигла мовчанка.
— А, точно, чай! — змінив розмову хлопець. — Тобі який подобається?
— М'ятний. — відповіла та сівши за стіл.
Кілька хвилин і теплий готовий чай вже стояв на столі. Юнгі мило усміхнувся СуХі і сів навпроти неї за стіл.
   Здавалося, що розмова зовсім не склеїться, але ті двоє почали так жваво розмовляти одне з одним, що у СуХі складалося відчуття, наче вони знають один одного ще з пеленок. Улюблені напитки, кольори, фільми, музика і т.д. Наче знайшла свого двійника з паралельного всесвіту.
— Я і не думала, що ми з тобою настільки схожі. — весело сказала вона.
— Неочікувано, але водночас приємно бачити ще одну людину схожу на тебе.
— Слухай, а ти часом не мій загублений брат?
— Сумніваюся. — Юнгі засміявся, а за ним пролунав сміх СуХі.
   Вкотре він чує цей сміх і вкотре він бачить цю сцену...цей момент щоразу гріє йому душу, адже бачити у чути, що його Сухі щаслива – це непередаваєме відчуття щастя і тепла.
   СуХі почала розповідати історії, які відбувалися з нею напротязі всього життя. Юнгі сміявся і все ніяк не міг відвести погляду від дівчини.
   Будучи котом він міг на неї дивитися хоч кілька годин підряд і вона б була не проти і навіть погладила б його, але були мінуси в тому, що він міг висловити свою любов лише тихим муркотінням під час того, як СуХі спала, бути завжди біля неї і доглядати за своєю дівчинкою. Тепер, він людина, яка може висловити свої думки і головне почуття, які він відчуває до своєї дівчинки, але в 4-му житті це обернулося катастрофічно, тому зараз говорити слова: «Я люблю тебе.» чи «СуХі, це я – Мокко.» буде надзвичайно поганою ідеєю.
   Юнгі почав пильно дивитися за губами дівчини.
— Так хочеться тебе поцілувати... — сказав він тихо, але СуХі це почула.
— Що..?
— Я це вслух сказав?!
— Кхм... — дівчина залилася рум'янцем.
— Ого, вже доволі пізно, час йти спати. — сказав Юнгі швидко забираючи пусті кружки і удаючи начебто нічого не було продовжив: — Можеш переночувати у мене в кімнаті.
— А ти, де будеш спати..?
— Я? На дивані у вітальній.
— Ти впевнений? Тобі хоч буде там зручно?
— Думаю так, а що хочеш, щоб я тобі на верху компанію склав? — хлопець ухмильнувся і в погляді пробігли пошлуваті іскри, які СуХі одразу ж помітила.
— Щ-що?! Звісно ні! Я спати! — залита червоноб фарбою на обличчі, СуХі піднялася по сходах на другий поверх, де і знаходилася кімната хлопця.
— Перші двері з права. — сміючись гукнув Юнгі.
   Ніч для наших героїв пройшла непогано, спали, як убиті, а ось на ранок...

Нова глава💛
Якщо сподобалося то:
Коментуйте💬
Ставте зірочку⭐