My past🌒 Your future🌘

5💥

   Прокинувшись від теплих промінчиків сонця, СуХі бадьоро піднялася з ліжка і з хорошим настроєм спустилася на кухню.
— Юнгі ще спить?— подумала вона.
Вирішивши провірити чи її новий друг і сусід взагалі знаходиться в будинку, вона пішла у вітальню, де саме і збирався ночувати Юнгі.
   У вітальню дверей небуло, тому весь простір у кімнаті без перешкод можна було оглянути і одразу побачити, як мило спить хлопець. СуХі вирішила підійти поближче, щоб краще розгледіти його.
— Блін, який він милий, коли спить! — прокричала в думках СуХі.
Дивлячись на миле обличчя вона неодразу помітила трішки задерту догори футболку з під якої простягався чудовий вигляд на гарячий прес Юнгі.
— Який в нього прес!.. — знову «пробігла» думка в голові і як тільки СуХі відчула появу рум'янця вона похлопавши себе по щока швидко вийшла з кімнати і пішла на кухню, де зайнялася готуванням, але навіть під час цього процесу вона всеодно не могла забути про гарячі форми свого сусіда.
   Через кілька хвилин вже все було готово і все, що залишилося зробити на останок так це розбути сплячого і ще й до того ж гарячого красунчика, тому зібравшись з силами, СуХі знову пішла у вітальню. Знову ці гарячі форми, оголений прес, але тепер погляд падав і на бедра хлопця. Чи це було знущання чи подарунок долі дівчина не знала, але вона була готова провалитися крізь землю. Взявши першу попавшу їй під руку подушку, СуХі підійшла ближче до дверей, а потім жбурнула річю прямо по обличчю вже офігівшого від життя і сусідки Юнгі.
— Ти, що твориш?! — здивовано запитав він.
— Сонечко встало, тому пора прокидатися.
— А обов'язково було кидати подушку прямо в мене?
— А ти знаєш інший спосіб?
— Підійти і ніжно розбудити. — сміючись сказав Юнгі.
— Ніжно тебе буде будити тільки подушка чи хочеш урізноманітнити вибір вазою?
— Подушка так подушка. — піднявшись з дивана він почав поправляти свою одежу, а потім усміхнувся.
— Ти чого либишся?
— Та так, просто зрозумів, що одна дівчинка трішки підглядала за мною, коли я спав. — його ледь помітний пошлуватий погляд блиснув.
— Тобі здалося!.. — СуХі намагалася говорити твердо, але ледь тремтячий голос і почервонілі щоки її видавали.
— Справді? Тоді чому ти так почервоніла та й голос чому тремтить? — з тою ж усмішкою запитав хлопець.
— Вали їсти! — після цього СуХі обернулася і відкрила вхідні двері будинку. — До побачення!
— Ей, СуХі, почекай!
— Що ще?
— Не хочеш сьогодні зі мною прогулятися?
— П-прогулятися?..
— Так.
— Ну, я не знаю...
— Двері в твій будинок вже полагоджені, я добре про них подбав, тому вони більше не захлопнуться.
— Ти їх полагодив?!
— Так, і саме через це ти просто повинна піти зі мною на прогулянку.
— Ну...добре, а о котрій?
— О 16:15.
— Добре, тоді пака.
— До зустрічі, — весело сказав хлопець провожаючи СуХі поглядом, — моє сонце...
Останні слова він сказав, коли дівчина вже б не змогла їх почути.

Нова глава💛
Якщо сподобалося то:
Коментуйте💬
Ставте зірочку⭐