My past🌒 Your future🌘

12🍾

—А як далеко до бібліотеки? — поцікавився Юнгі.
— Бачиш цей маленький магазинчик, а одразу за ним поворот на право?
— Так.
— Одразу за цим поворотом, якщо дивитися прямо буде бібліотека.
— Ясно, а яку книгу ти хочеш взяти?
— Ще не знаю, але на цей раз по жанру хочу взяти детектив.
— Цікаво. — сказав хлопець і усміхнувся, але через секунду його усмішка зникла. Оглянувши очима місцевість він зрозумів, що не одні вони вирішили в бібліотеку сходити.
— Юнгі...
— Що?
— Слухай, можливо, це абсурд, але — вона глянула на хлопця і жестом показала йому нахилися вухом до неї ближче — тобі не здається, що за нами стежать.
Юнгі не відповідаючи кивнув головою і усміхнувся. СуХі зрозуміла, що ця усмішка була для відхилення підозр і також усміхнулася у відповідь. Вони спокійно дійшли до бібліотеки і, як ні в чому небувало почали вибирати книгу.
   Пройшло кілька хвилин, СуХі повністю занурилася у вибір між кількома книгами і вже не помічала того, що відбувається навколо неї, а от Юнгі повністю сфокусував погляд на двох людях, які зайшли після однієї жіночки. Це були жінка і чоловік, які на цей раз грали роль молодої пари, яка вибирає собі книги. Хлопець часто ловив їх погляд на собі, але найчастіше він помічав, як вони пильно дивляться за СуХі і щось обговорюють між собою.
— Мені потрібно знаходитися біля СуХі, схоже, вони щось задумали, але що саме? — сказав той в думках.
— Юнгі, глянь, як тобі ця книга? — мило завела та.
— Здається непогана.
— Ти судиш книжку по обкладинці?
— Обкладинка також класна.
— Гаразд, я її візьму.
Вони попрямували до бібліотекарки, а після вже на вихід і вгадайте хто в слід за ними пішо? Правильно, ніхто, адже план провалився; так думав Юнгі, але й це була правда. Він дав їм чітко зрозуміти, що вони були давно помічені ним, тому діла ризикувати вони не стали.
— Ось і магазин, так я тобі здається список давала.
— Почекай, — той почав лазити по кишенях і шукати невеличкий папірчик, — ось тримай.
Покупки тривали не дуже довго, але й не дуже коротко. Мало того, що вони не знайшли всіх потрібних продуктів, так ще й СуХі ледь не перекинула візок з чужими продуктами, але це ще квіточки порівняно з тим, як вона випрошувала в Юнгі взяти одну бутилку алкогольного напою, звісно, довго терпіти він це не збирався, тому неохоче погодився(не пийте алкоголь, не будьте, як СуХі, це плохо!). 
   Щаслива і з великою усмішкою на обличчі, дівчина вийшла з магазину і в підприжку попрямувала разом із здивованим Юнгі додому.
— Чого така щаслива?
— А ти, як думаєш?
— Тільки всю бутилку не випий...
— Я тобі алкаш чи що? Тим більше я не п'ю, а смакую!
— Ну я подивлюся.
— Чьо ти там в'якнув?
— Говорю, не спийся тільки, бо тазік нести не буду.
— Та я і не прошу!
— Хах, буде видно. — сміючись сказав він.

Нова глава💛
Якщо сподобалося то:
Коментуйте💬
Ставте зірочку⭐