В моїй смерті лиш моя провина

Розуміння

— Гей, педику, — Сенька сплюнув на щойно вимиту підлогу, відліпившись від підвіконня. Слідом за ним оживилась й компанія його прихвоснів.

За останні кілька років їх і без того ніколи не бувший дружнім клас взагалі розколовся. І якщо в перших класах хтось ще міг вступитися за Кирила перед Арсеном, то зараз більшість або прийняли його сторону, або робили вигляд, що нічого не помічають.

Як завжди він був одягнений в сірі спортивні штани й вітровку, куди тільки й подівся той хлопак з першого класу, який щодня носив костюм та краватку. За літо Горький витягнувся й втратив більше половини волосся — чи то збрив, чи то самі повипадали. Кирило не знав. Питати лячно, а роздивлятись коли тебе копають ногами, не дуже зручно.

Кирило відвернувся й спробував проскочити на подвір'я, де його чекала Анька. Вони не бачилися з червня, як він поїхав у табір. Вони кілька разів зідзвонилися через телефон вихователів і на тому все. Аня обіцяла йому розповісти про Францію, куди вони збиралися з батьками на відпочинок.

— Я шо, до стіни розмовляю? Ти, курво, чуєш мене? — Сенька підступив ближче й схопив Кирила за плече, розвертаючи до себе. На нього зло дивились два кришталево-синіх колодязі й Кирило вперше в житті пошкодував, що в очах не можна втопитись.

— Я думав ти не до мене, — пробубнів він, намагаючись відійти, але грубі пальці боляче уп'ялись в плече.

— Хіба педикам дозволялося думати?

— Я не педик, — заперечив Кирило, шукаючи шляхи відступу. По обидва боки від нього стояли Сашка й Пашка — близнюки, які вирізнялися особливою люттю в цькуванні й тим, що ще в шостому класі потрапили на облік до дитячої кімнати поліції.

— Та хіба? — реготнув Пашка, розминаючи пальці.

— А кого ми тоді в таборі з Колькою бачили? — підхопив його сміх Сашка.

Кирило ледве стримався, аби не затремтіти всім тілом. Він чудово знав, що близнюки не могли його бачити ні з ким, бо їх просто не могло бути в тому ж таборі, що був він. Але знайоме ім'я змусило його занервувати.

— Нам тут одна пташина наспівала, що ти смоктав йому, — повільно, розтягуючи слова, сказав Сенька. — А ти знаєш, що ми робимо з педиками?

Що вони роблять з педиками Кирило не знав, але сумнівався, що щось хороше, враховуючи те, що вони восьмий рік знущалися з нього лише через те, що він відрізнявся, не був таким же безликим коротко підстриженим хлопчаком з перманентним інтересом до футболу й прогулювання уроків.