Домовленість

24 4 0
                                    

Батюшка читав молитву, але Кирило його не слухав. Його думки снували далеко за межами церкви. Він був настільки поглинений своїми справами, що ледь не пропустив момент, коли потрібно перехреститися й вклонитись. Баба Валя смикнула його за рукав й кинула докірливий погляд.

Це була друга всеношна поспіль. В понеділок мало бути якесь свято, про яке Кирило знову не пам'ятав і тому він уже другу ніч був змушений стояти на колінах перед вівтарем й хреститися, вдавати що молиться, аби його думки не були почуті.

— Ти сьогодні був якийсь засмучений, онучку, — сказала баба, коли вони повернулись додому й Кирило став збиратися в школу.

Він позіхнув й повернувся до Валентини. Вона збирала йому з собою сніданок. Після всеношних він рідко снідав вдома. Це був його рятівний ритуал, аби не зійти з глузду, коли баба запиралася в своєму молільному кабінеті й продовжувала молитися, просячи у Всевишнього про спасіння душі Кирила, про помилування за той гріх, який він зчинив, коли через нього померла його сестра. Ніби це могло її повернути. Ніби взагалі це могло щось змінити.

Щойно він виходив з будинку, як на найближчій зупинці його зустрічала знайома зграя безпритульних собак. Він як завжди віддав їм варені яйця з м'яким жовтком й за три укуси проковтнув сухий бутерброд з ковбасою й сиром. Баба хоч і була набожною, але посту перестала дотримуватися після останнього прийому в лікаря. Здається, це було років з шість тому.

— Не виспався. Сьогодні має бути важливий тест.

— Хай Бог помагає.

— Ага, — кивнув він, закидаючи сумку на плече. Схопив клунок зі сніданком, почекав поки баба Валя перехрестить його й поцілує в обидві щоки й вийшов під противний крижаний дощ.

— Я думала, ти вже не прийдеш, — прошепотіла Анька, коли Кирило ввалився в клас посеред уроку мокрий та злий.

— Всеношна, — коротко відповів Кирило, борючись з позіханням.

— Так понеділок же.

— Якесь церковне свято. Я знову забув яке.

— Не сварила хоч?

— Ні, навіть в щоки розцілувала.

— Не схоже на неї.

— Може, батюшка звернув увагу на те, яку вона хустину купила.

В моїй смерті лиш моя провинаWhere stories live. Discover now