Тайм-аут

Розділ 4

Сьогоднішньою метою, в мене була вечірня розмова з Артемом.
Щоб повідомити для нього, те що завтра ввечері, в мене рейс до Каліфорнії.
А поки що, я збирала речі які залишилися.
Після двох годинної роботи, я зателефонувала в транспортну компанію, де мені повідомили що мої речі будуть перевезені та доставлені, поданому
адресу через тиждень.

Весь цей день, Аретем ігнорував мої дзвінки та повідомлення, на що мені його поведінка здавалася дуже дивною, тому що раніше такого не було.
На моїй душі поселилась, невидима тривога та занепокоєння.
Таке у мене відбувалося, лише коли щось має трапитися та відбутися якісь певні події.
Подавивши це за непокоїння,
я вирішила поїхати до Артема, щоб нарешті із ним поговорити.

Оплативши таксі я попрямувала до будинку, у якому знаходилась квартира мого хлопця.
Зайшовши до ліфту, я нажала потрібний поверх, через декілька хвилин я стояла у нього під дверима і всякими способами намагалась до нього догриматися.
Але все було марно, до поки я не згадала, що випадково із собою, прихватила  ключі від його квартири.
Які ще рік тому, він сам мені дав.
Але, я їх так і не повернула. Тихо відкривши двері його квартири, перше що мені кинулось в очі, це розкиданий одяг на підлозі.
Безшумно пройшовши далі до його кімнати, я не могла повірити власним вухам, з його кімнати доноситься жіночий стогін.
Тихо та повільно відкривши двері, перед дімною відкрилася прекрасна картина.
Мій хлопець, а поправки мій уже колишній хлопець та моя колишня подруга.
Вони, чорт забирай трахаються, а я ще й стала тому свідком.
Ще раз, оглянувши їх двох я помітила на обличчі Моніки посмішку вона дивилася мені прямо в очі.

-Якого дідька, тут відбувається.-ще досі перебуваючи в шоковому стані, крикнула я.

Тількі після моїх слів, Артем помітив мою присутність і різко відскочив від Моніки та видала жалібний стогін і водночас прикриваючись.
Артем прикрившись, повільно піднявся з ліжка, і почав підходити до мене.

-Зупинися, і стій де стоїш бо в любому випадку я за себе не ручаюся, ти мені огидний.-розлючено видала я .

-Ти все, не так зрозуміла, ми...- на що, він почав виправдовуватися.

-Правда? По твоєму, я дурепа. Що повірю у ваші казочки, що це просто випадковість і збіг обставин. У це я точно ніколи не повірю. Ти ще скажи, що вона тебе силою затягнула у твою квартиру, до твоєї кімнати і сама тебе роздягнула, і лягла під тебе розставляючи свої ноги.-повільно переходячи на крик, випалювала я.

-Ну, фактично...-не встигає він договорити, як я його перебиваю.

-Заткнись!-крикнула я.

Я досі не могла у це все повірити,  але мене турбувало лише одне питання.

-Відколи? Скільки блять часу ви разом, за моєю спиною та нагло дивлячись мені у вічі брехали?

-Із самого початку. Ми з ним спали і зустрічалися.-ухмильнувшись відпоміла мені Моніка, і продовжила:

-Ти просто наївна дурепа, ти сліпо у все віриш. Ти думаєш, що хлопці будуть до тебе чергами вистроюватися, за твїй розум і за гарні оченята. Якщо ти, і справді так вважаєш, то люба моя мушу тебе розчарувати, хлопцям потрібний від нас лише секс.-закінчила вона.

-За те, я не лягаю і не розставляю ноги перед першим зустрічним.

-Давай нормально ми все обговоримо, і я тобі усе поясню.-втрутився у нашу розмову, цей придурок.

Мої нерви були на грані, а тут він з своїми поясненням.
Я і не помітила як моя рука зжалась у кулак, і занеслася прямо у його обличчя.
Врезультаті чого я розбила йому носа, це було видно через різко виступшу кров.

-Божевільна!-крикнув Артем, тримаючи голову до гори, аби хоть якось зупинити кров.

-А тепер слухайте мене сюди,якщо ще раз хтось із вас, з'явиться у моєму житті я гарантую вам серйозні проблеми. Боже, які ж ви мені огидні.-сказала я, розвенувшись покинула його квартиру.

Мені ніколи в житті, більш за все це не хочеться їх  бачити.
Покинувши його квартиру, я замовила таксі.
По дорозі додому, я відчувала як ніби з моїх плечей впав великий тягар, який з кожним разом ніби тягнув мене на дно. Всередині, я відчувала пустоту та образу в першу чергу на себе, що дозволила себе використовувати в різних цілях.
Але такого більше не буде, я ніколи більше, не дозволю людям, використовувати мене у своїх власних потребах. І ніколи в житті не дозволю собі закохатися, і це буде моїм третім, і останнім правилом у списку!