Тайм-аут

Розділ 27

Дамір

Весь цей час з моменту як я покинув вітальню, я був у своїй колишній кімнаті.
Можливо я і вчинив як придурок, але вона не краща.
Вона хотіла, щоб я зник із її життя тому, я із радістю виконаю її прохання.
І її вибриків я також не буду терпіти.

Бісове дівчисько.

І я зможу повернуся до звичного для себе життя без неї.
Якщо вона думає, що я буду продовжувати за нею бігати, то вона дуже сильно помиляється.
Так незважаючи на те, що я кохаю це мале бісове стерво. Щось мене змусило в неї закохатися, так сказати зачепило за живе.

Чорно-кара відьма!  Даремно не кажуть, якщо закохатися в карі очі, ти жоден вік їх не забудеш до самої смерті.

Але в неї був вибір, яким вона скористалася.

Взагалі в мої плани не входило повернутися до Італії.
Але це буде єдиний шлях, щоб уникати спілкування із моєю сім'єю. Тим більше, після того як моя люба мачуха, поставила мені умови які допоможуть зберегти їхній бізнес.
Однією умовою стало те, щоб я одружився з одною із дочок їхніх  партнерів. А у випадку якщо я не виконаю її умов, вона пригрозила що натравить на мене свою маленьку зграйку недоумків  юристів і пресу яка дізнається про моїх екс-подружок і фото та відео інтимного характеру із ними.
Але звідки вона знає про фото і відео? Гадки немаю. Якщо я їх самостійно видалив з ноутбука, спалив фото і викинув флешку із файлами в озеро, поблизу мого будинку за містом. Так звідки вона про це дізналася і дістала копії? Ось що мені дійсно цікаво.

Цікаво складається, або я допомагаю для них врятувати бізнес, зламавши своє особисте життя, або втрачу свою репутацію і власний бізнес через помилки минулого. Так що, вихід тут лиш один. Забратися з країни або одружитися. Вибір очевидний.

Клариса і Річард можливо не погані люди, все ж таки вони прийняли мене у свою родину та подарували мені те, чого я немав, «сім'ю».  Але те, що вони робили протягом останніх декількох років і продовжуючи до сьогодні, цим не змінять мого ставлення до них, і геть їх не виправдовує. В особливості ставлення до Клариси, Річарда відрізняється від своєї дружини. І до нього я ставлюся досить добре із повагою.
Єдина людина яку я дійсно люблю у цій сім'ї, це моя зведена сестра, Алекса. Вона народилася через три роки, після того як мене усиновили. І я дійсно був радий, радий що у мене з'явилась сестра, хоча і не рідна, але сестра.
Для неї шістнадцять, вона майже одного віку із моєю бісовою принцесою.
Я її не бачив вже років три, через те, що її батьки відправили на навчання в Лондон. Вона була єдина, хто намагався нас об'єднати у дружню «сім'ю». Її спроби виявилися марними.