Тайм-аут

Розділ 16

Раміра
Від чого з моїх вуст зірвалося протягнуте:

-Так...

Після того як я це сказала, він різко забрав руку від моєї проміжності. Я витала жалібний стогін. Він перемістив свою руку мені на сідниці.

-Твоя відповідь, мені цілком влаштовує.

-І знову ти мене дражниш.

-Ти перша розпочала цю гру. І хочу нагадати, що приблизно п'ять хвилин тому, ти хотіла бути під мною або на мені.

-Ключове слово тут хотіла, а зараз не хочу.

-Ти можеш брехати скільки завгодно, але твоє тіло ніколи не збреше. Тому що, ти зараз цілком мокра, тут усе зрозуміло без слів.- знову цей його занижений тембр голосу, від якого я пливу ще сильніше.

-Даміре Бедфорд, я тебе ненавиджу.

- Це взаємно, міс Айрленд.

Ми подивилися одне на одного, і злилися в короткому, але палкому поцілунку.

Він підхопив мене під бедра, пересадив мене з своїх колін на диван.

-Мені і у тебе на колінах не погано було сидіти.- з ноткою сарказму сказала я.

- Я це уже зрозумів.-вказуючи на невелику пляму на сірих спортивних штанах.

Від цього він поставив у незручну ситуацію, і закрила своє лице руками.

-Ти завжди у незручній для тебе ситуації соромишся, закриваєш своє лице руками?

-Ні, можливо це тільки поруч з тобою.-сказала я, все ще закриваючи своє лице руками
.
Дамір нічого не сказав, але відчула як він став біля мене.
Він забрав мої руки від обличчя, і поцілував мене у кінчик носа.

-Я буду на кухні, якщо щось буде потрібно. Приготую нам щось легке перекусити, бо для вечері вже запізно. Але тобі потрібно все ж таки поїсти. І я ще маю вирішити деякі питання по роботі. А ти поки що можеш обрати якесь кіно або фільм.

-Добре. А доречі, твій телефон у спальні.

-Увесь мій курятник видалила?

-Взагалі то руки не дійшли, я була зайнята розмовою з татом. А цей костюм, став твоєю маленькою компенсацією.

-Окей.

-І ще дещо, твій водій вже приїжав.
Він залишив сумку з твоїми речима. Вона знаходиться при вході у шафі. Мені передали її після того як Леон пішов.