Розділ 29

145 8 4
                                    

Дамір

– Доречі Даміре, наші друзі не повинні знати, що ми перестали поки бути як кішка з собакою. - попередила Раміра, коли ми переступили поріг готелю. – Слухати моралі від Ліси, не сама приємна річ. - закотила вона очі догори після сказаного.

– Читати моралі коли вона сама трахається із Леоном? - її вираз обличчя змінився. – Раз на те пішло діло, то мені після нашої перемоги можна буде добряче повеселитися, і трахнути декількох дівчат? - за реготав я.

По мої голові прилетіло спортивною сумкою, яка була важкою.

– Ой, пробач. - награно сказала вона.  - А чому ти надієшся на перемогу?

– Того року ми програли, цього роки ми не подаруємо для них перемогу у матчі.

– Дуже шкода. - з награним сумом мовила вона. – А я вже придумала план, як буду тебе втішати після поразки. - все ще з награним сумом говорила вона. – Але думаю твої  лялечки на ніч зроблять це краще за мене. - я відчув нотку ревності в її голосі.

Кішки, мишки? Окей. Доки нас не помітили наші команди, я почав наступати на неї, загаючи в закуток від по сторонніх очей. Не з тим граєш кицю.

В одній руці в мене були сумки, а іншою я сперся об стіну поряд з її головою.

– Відпусти. - прошипіла Рамі.

– Силою тебе не тримаю, то чому ти ще стоїш?

Я підійшов ближче залишивши між нашими тілами від сили 5 сантиметрів. Залишив трохи відстані, але нахилився до її шиї і вздовж до вуха вдихнувши її аромат вишні в поєднанні із прянощами.

Груди здіймалися, пульс пришвидшився, але вона старалася не видавати себе. Пізно крихітко твоє тіло видає тебе! А цілком знаю що може стати її ударом. Мої губи торкаються мочки вуха і маленької ямочки за вухом. Вона прикрила очі і глибоко вдихнула.

– Навіть не вдариш, за те що я тебе торкнутися? - з солодкою спокусою запитав я у неї. – Визнай, сконцентруватися вже важче коли тканина твої трусиків наскрізь мокра? - продовжив на маленькій відстані від її вуха шепотіти кожне слово.

– Не розумію про що ти. - режим дурепи?

– Справді? Що ж буде, якщо я вирішу провірити правдивість твого нерозуміння?

Я випустив сумки з руки, і вони  упали з не голосним звуком на плиточну підлогу. Повільно в міліметрі від її шкіри ноги провів рукою зверху до низу, повторюючи рух руки не торкаючись шкіри. Яка і без того була покрита сиротами від легкого поцілунку.

You've reached the end of published parts.

⏰ Last updated: May 19 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

Тайм-аут Where stories live. Discover now