З уст живих

Розділ 5: Спортивний хлопчик

- О жерці!!!- радісно вигукнула я.
- О боги.... - змучено і з нотками прикрості сказав Домінік.
Ми стояли у центрі великого міста. Воно було повністю забите будинками стилю модерн. Як Токіо тільки не так багато вивісок і люди інші.
Мене не приголомшила краса і могутність міста - мене вразило те, що люди мали різне волосся, колір очей натуральний. І у всіх були різні риси. Інший колір шкіри. Всі відтінки тілесного.
Але якщо чесно, трохи після того, як я припинила їх роздивлятись, мені здалось, що вони всі на одне лице.
Я вдихнула повітря іншого континенту.
Різниці я не відчула. Пилюка, піт, запах їди.
Люди думають, що вони зараз відрізняються. Але навпаки вони відрізняються тільки минулим. Зараз у всіх єдине теперішнє.
Ого, тепер я перейняла здатність Домініка говорити, ніби я не належу цьому світу.
- Я й забув, що ти ніколи не була за кордоном.- промовив хлопець, який забрав у мене, в ступорі, свої рукавички.
Ми прибули у Атланту, зразу ж після Парижу, без яких- небуть "ускладнень" Тільки зупинялися по дорозі, щоб піти у туалет і перекусити.
Якщоб не новизна цього світу, я б звалилася на землю і почала її цілувати. А потім піти у фаст-фуд і нажертися, щоб відчути задоволення, і спокій.
- Вітаю у Атланті!! - не дуже радісно сказав опікун, розкинувши руки перед всім містом. Він, видно, сам дуже хотів відпочити після перельоту.
Сама хмарка-Шені перетворилася на круг виклику, на джинсах Домініка, тому це дуже дивно виглядало. Голубий круг там де його честь. Тому опікун тим більше був не у настрої.
- Зайдемо у кафе переодягнемосі в туалеті  поїмо, і я тобі дещо покажу.
- О, якраз МакДональдз. Обімося поганої їди і лопнем.- продовжив Домінік після розглядання округи.
І на цій позитивній ноті, ми направилися до закладу любимої всім їди.

- 5 порцій великої картоплі фрі, 4 чізбургера і 2 великих коли. Із собою.- з усмішкою сказала я на касі.
Дівчина зміряла мене поглядом, і подумала як це все у мене влізе, але різко підійшов Домінік, який переодягнувся в туалеті, у нові штани і у рожеву майку. І з моїм знанням англійської, на майці, здається було написано: "А хто твій татко;)" Я замітила, що він одів лінзи і тепер у нього були карі очі.
Він сперся об стелаж правою рукою і подивився на дівчину, яка приймала заказ.
- І одну каву, тут , будь ласка. - усміхнувся хлопець, і пильно подивився на продавчиню.
Дівчина трохи почервоніла. Видно, Домінік припав їй до душі.
Хлопець простягнув їй банкову карточку і вів пін-код.
- Дякую, дорогенька.- і ці слова кинули у жар бідну робітницю макдака.
- Ого,  такий маленький флірт.- сказала я, коли ми зайняли місце біля вікна.
- Ну, тепер вони розмовляють про те, як ти будеш мене катувати, думаючи, що ти моя дівчина...або щось інше...- зарився у роздумах хлопець.
- Або ти просто голубий.
- Ете, рожева майка - топ, плюс підходить до моїх очей.
- Ти говориш як дівчина, але ти є хлопець. Тому це ще одна причина, щоб вважати тебе голубим.
- Іди давай переодягайся. - Кинув у мене чорним рюкзаком Домінік.
- А куди саме ми направляємося?
- У мене сьогодні зустріч. Але спершу я познайомлю тебе з тим, з ким зустрінусь.
- Якщо це хлопець, то не питай чого я тебе буду вважати голубим.
- Іди і не спідкнись.
Я направилась до туалету з рюкзаком.
Я очікувала, що ми будемо знову у дорогому готелі і їсти їду вищого класу. А не переодягатися в туалеті і їсти фаст-фуд. Хоча все може змінитися.
Я одягнула чорний топ і чорні шорти з підвищеною талією, і червоно-чорну клітчасту сорочку зверху, бо вибору у мене не було. Цікаво він знає, що чорний притягує сонячне світло, а зараз жара за 30?? І у нього був такий хаос у рюкзаку.
Я вмилася, щоб зняти змученісить і "дорогу". І причесуючись, я забрала своє завивесте коротко підстрижене волосся у пучок, щоб подивитися чи мені буде так гарно, і побачила, що з правого боку шиї у мене видніється чорна руна. Як незакінчена буква к.