З уст живих

Розділ 19: Підгорівший омлет

Ми відчули запах диму...
Даїра спалила, через свою неуважність омлет, але вона засміялася і, поклавши його на тарілку, понесла до наших гостей.
Домінік здохнув і поставив чайник на плиту, витягнувши пачку зеленого чаю.
Я пішла за біловолосою, бо почула суперечку у вітальні.
Даїра впарювала Марею заживо спалений омлет, а бідний хлопець вже використав весь запас своїх лайливих слів, бо вже не міг нічого відповісти.
- О боги, дай сюди.- вирвав тарілку із чорним омлетом і засунув кусочок собі в рот  рятівник ситуації - Домінік.
Добре, що він появився вчасно.
- Ей, я ж просто тролила їх!- вихопила тарілку з рук брюнета  Даїра.- Та й то, цей омлет вже не здорова їжа.
- Чекай, тобто, якщо б я з'їв омлет, то ти б просто засміялась, а якщо Домінік, то все - тролення зупиняється включається турботлива мамуся.- сказав Марей.
- Ну хто знає, у всіх є дві сторони .- усміхнулася Даїра.- та й був б гріх, якщо б я не пожартувала.
- Мені здається, у тебе є три сторони...- сказав Іларіон.- геній, троль і мамуся.
- Що до мамусі я не згідна, якщо ти захворієш вона впарить тобі ліки і скаже, що дальше ти сам вибирай чи вживати їх, чи ні.- сказала Шені.
- До речі, можна вас запитати?- сіла я за стіл біля Шені.
- Ась?- сказали всі.
- Коли ви познайомились? Тобто, я розумію, що дуже давно, але як все почалось?
- Ми не пам'ятаємо, коли саме це було, але ми всі тут через одну особу, яка впарювала тільки що підгорівший омлет.- сказав Асі.
- Стопе.... коли ми перший раз зустрілися, ти вів себе так, ніби не знаєш хто така Даїра... та й що ти взагалі робила у білому домі?- повернулася я до біловолосої.
- Все. Було. Грою. Яка  мала б тебе захопити, і ти б знайшла відповідь, але..... ти зараз на межі, і він тобі не розкаже таємницю.- відповіла вона.- у мене не було в планах, що на тебе нападуть і висмокчуть з тебе майже всю позитивну енергію. Я б могла продовжувати гратись... але немає сенсу, якщо шлях до відповіді закритий....знову...
- Я мала очікувати цього.... то яка...
- Даїр, а з каструлі має вода виливатися?- визирнув із кухні Тео, перебивши мене.
- Чекай,  ти скрутив тоді, коли вода кипіла?- подивилася вона на нього.
- Ти ж сказала підкрутити...
- Скрутити ідіот! - побігла на кухню біловолоса.
- Я просто з вас не можу...- зітхнула Шені.
- Ну, хотя б Даїра не така як колись...- сказав Асі.
- Але думаю до цього скоро буде йти..- сказав Домінік.
- Ви про що?- спитала я.
- Вона зараз під маскою або старається грати просту дівчину... але як ти думаєш проста дівчинка могла б створити цей світ і повести за собою тисячі людей?- подивився на мене син смерті.
З горем попалам ми сіли всі за стіл. На плиті ще варився суп, який мав б бути борщем.
На столі були салати, омлети різних видів, хліб і сіль.
Я по-японськи подякувала за їду і прийнялась їсти паличками омлет.
- Мітсукі, а ти можеш користуватися виделками і ложками?- спитав Іларіон, який сидів напроти мене, а біля нього Асі і Марей.
- Уяви.
- Що?
- Так, я можу.- зітхнула  я.
Ну та, це ж логічно, тоді в ресторані я їла тими інструментами і готовку Даїри виделкою. Звісно, користуватися не звично, але набагато легше ніж паличками.
- Він колись до мене так само докопувався.- сказала Шені, яка їла спеціальною ложочкою для омлету.
- Зараз все настільки змішано, що пофіг хто ти по національності і по релігії роби так, як тобі комфортно, звісно не крімінальне.- сказала біловолоса, яка сиділа з ноутбуком на колінах, у главі стола.
- Ну та... але ж своїх традицій кожний народ притримується.- сказала я.
- І це правільно. Люди прикрасні такі які є. Різноманітні, індивідуальні, неповторні. Але я ж кажу, зараз головне, щоб був комфорт.- згодилась дівчина.
- І це погано?
- Ані скілечки.- усміхнулася вона і щось робила на ноуті.
Домінік попивав зелений чай у протилежній главі, і повільно з ножиком і вилкою їв французький омлет.
Всі їли розслаблено, ніби ми сім'я. Підперши  голову рукою, або тримавши виделку у правій руці. Ніхто, одним словом, не випендрювався.
А От Домінік: у лівій руці виделка, в правій ножик. Рівна спина. Білий халат.
Арестократ,  бляха.
Не їла тільки Даїра.
- Шені, ти підписала документи на ущільнення бар'єру міста Мороку?- спитала біловолоса, не відриваючись від ноута.
- Давай не зараз. Так я це зробила, і це не через те, що ти сказала...Тільки нащо?
- Домі, що з Лякливицею?- проігнорувала дочку грози Даїра.
- Я її відправив до матері. Але їй прийдеться багато відновлювати енергії, думаю вона не скоро повернеться.
- Треба було у Правь. Ти ж знаєш, що її царство в самому низу дерева, а ми зараз майже біля стовбура...- дівчина зробила руколице.-  а я думала на тебе можна покластися... скотина... Добре, "богиня" має відправлятися о 12, і так ми робимо кожного року, тому краще, щоб ми відправились раніше в годину, яка ні з чим не зв'язана.
- Думаєш, вона не здогадається,  що ми так можем походити?-  спитав Тео, який сидів поряд зі мною і біля Даїри.
- Я завжди граю на удачу.- відповіла вона.- Щоб дістатися міста Життя потрібно бути в Богуславі, тому нам прийдеться пертися через Явь.
- Чекайте, а у мене є питання: як Домінік і Шені дісталися бібліотеки? Ніби з-під землі... ми так можемо дістатися міста Життя?- спитала я.
- Ніфіга. Розумієш... місто Мороку і царство мертвих під землею,  у коріннях дерева, тому між цими двома пунктами можна переходити через сіджілуми, але це можуть тільки іморталіси. Це так само як вибрати: іти 50 поверхів пішки чи ліфтом. - сказав Марей.
- Так само діє із царством богів і містом Життя. Але, щоб переходити через світи, тіп  з Правь  в протилежну Навь потрібно через Явь. А з Явь у Навь піднімаються ліфти, але можна із сіджілумами.. - сказала Даїра
- Я це все почув так: Ав з ав явь пав а з яв на правь.- сказав Тео.
- Каротше, десь у мене є розташування світів.- почала копатися у ноуті біловолоса.
- Тобто, щоб потрапити нам в місто життя треба пройтися по світі людей і так само з містом мороку?- зрозуміла я.
- Ну та... ось!- вона повернула нам екран і показала схему.