Небо над Хотином

Розділ 14. Тінь мертвого Хотину.

І знищило сонце ядерне, цивілізацію стару. Розквітла на теренах старої нова. Дві тисячі з гаком років топили одне одного в крові, знаходячи різні причини для цього. А коли не залишилось ворогів — почали проливати власну. Брат на брата без жодної милості.

Акрил Бахчисарайський.
***
Богун.

Сліди губились в зеленому тумані. На вході я розрізнив п'ять пар чобіт, тепер їх не було. Приклав руку до землі. Нічого. Місто противилось мені, виганяло мене, як непроханого гостя. Поставивши мітку ножем на одній з іржавих машин я пішов далі.

Вони блукатимуть, якщо не вийдуть до центру міста. Вони поспішають, бояться тіні мертвого Хотину. І я боюсь. За своє життя я навчився боятись, і зараз мені ставало страшно.

Але наказ є наказ.

За орієнтир довелось вибрати собі один з вцілілих хмарочосів. Він має бути попереду, так я не зіб'юсь з дороги.

- Штаб! Штаб, прийом! — я розумів, що це марно, але спроба грошей не коштує.
- Богуне, вони тебе не чують, лише ми, — відповів голос Ярополка. — Як тобі краєвиди?

Значить в Хотині була одна частота. Ми виявились відрізані від світу, а мої єдині співрозмовники кивають п'ятами від мене.

- Чудесно, Ярополку. Мольфаре, а тобі як? Приємно бути причетним до цієї "величі"? Гордість, мабуть, так і пре.
- Дарма ти сюди пішов, — мольфар таки відповів.
- Якби не ти, ноги моєї тут би не було. Розвертайся, побігаємо полем, на чистому повітрі.
- Старість погано впливає на почуття гумору.
- Молодість погано впливає на розуміння жартів.
- Розвертайся Богуне, — знову голос Ярополка. — Я вб'ю тебе іншим разом.
- В тебе не буде іншого разу. І в мольфара сцикливого його теж не буде. Ви залишитесь тут, разом з ним. Вітроломе, ти чуєш мене?
- Чую лише пусті погрози.
- А постріл, коли я добивав твоїх побратимів, ти теж чув? Залишив їх помирати. Двоє були поранені, але живі. Згуртуйся ти з ними, мені було б непереливки. А так, вони кляли тебе перед смертю. Хто взагалі кидає своїх? Це в мольфарів заведено так?

Тиша.

Я припав до найближчої машини й обережно виглянув. Ну ж бо, нашли бурю, порив вітру, хоч що-небудь! Покажи мені де ти! Небо не змінювалось. Завжди темно сіре. Але не було нічого.