7

810 37 14
                                    

Наступні три дні пройшли майже так само.  Стіл з'являвся увечорі рівно о сьомій тридцять. Герміона підходила і лягала на нього за кілька хвилин до восьмої. Малфой приходив, робив, що наказано і йшов, не кажучи ні слова.

Герміона читала вірші і намагалася відволіктися якомога довше. Все, що завгодно, аби не думати про те, що відбувається з її тілом.

Її там не було. Вона лежала впоперек столу, бо втомилася. Дівчина проводила пальцями по тонкій деревині. Можливо, то був дуб. Або волоський горіх.

Щойно їй дозволялося покинути стіл, вона забиралася в ліжко і молилася на наближення сну.  Їй не дозволяли митися до наступного ранку, Герміона не хотіла думати про рідину між  її ногами.

Вона намагалася взагалі не думати про те, що сталося. Не тоді, коли це вже сталося. І не пізніше. І не наступного ранку. Дівчина просто... намагалася не думати про це.

Все одно вона нічого не могла з цим поробити.

Герміона спробувала відсунути спогади у самий куточок своєї свідомості. Відвести розум як найдалі від тіла і залишити там.

Коли вона прокинулася вранці п'ятого дня, їй захотілося плакати, Герміона зазнала такого полегшення, що все закінчилося — принаймні на деякий час. Мертве відчуття страху, що оселилося в її животі, почало слабшати.

Дівчина встала та прийняла ванну. Ритуально очищаючи кожен дюйм свого тіла. Потім рішуче стала перед дверима спальні.

Вона збиралася вийти. Збиралася вийти зі своєї кімнати і хоча б оглянути решту...чотири. Чотири інші кімнати по коридору.

Герміона була сповнена рішучості вивчити кожен дюйм і зрозуміти, чи зможе знайти якусь потенційну зброю, щоб убити Малфоя.

За останні кілька днів вона уявляла його смерть безліччю різних способів. Нею оволоділо величезне бажання побачити, як гасне світло в його очах. Дівчина віддала б усе, щоб устромити меч у його холодне серце.

Герміона була готова погодитися на те, щоб задушити чи отруїти його.

Окрім Волдеморта та Антоніна Долохова, не було більше жодної смерті, якої вона тепер так палко бажала.

Долохов був провідним розробником у відділі прокльонів. Найстрашніші прокляття, що виникали під час війни, були приписані йому. Герміона гадала, чи живий він, все ще винаходячи нові способи вбивати людей з болісною повільністю.

У кайданахWhere stories live. Discover now