У кайданах

35.Флешбек 10

 Липень 2002 року.

У вівторок Герміона почувалася параноїком, вирушаючи на пошуки інгредієнтів для зіллів, проте її вилазка обійшлася без інцидентів.

Пізніше того ж ранку, коли вона аппарувала в хатину, Драко вже чекав на неї там.

Вона завмерла та трохи зблідла.

Дівчина швидко взяла себе в руки, адже була готова до такого розвитку подій. Нагадуючи собі, що Драко, імовірно, знову придумає щось гидке, як тільки почуватиметься краще. Мабуть, завдаючи їй болю, він сподівався зберегти дистанцію між ними.

Герміона доклала багато зусиль, аби позбавити його від наслідків покарання. Набагато більше зусиль, ніж під час лікування після бою з перевертнем. Якщо він вирішить, що вона вийшла за межі, зцілюючи його руни... тим самим скоротивши відстань між ними, то зробить усе, щоб знову збільшити її.

Герміона знала це...

Але все одно відчувала, як її нутрощі стискаються від однієї думки про його покарання. Дівчина опустила погляд, намагаючись зберегти нейтральний вираз обличчя.

— Гаразд,— сказала вона й кинула сумку на підлогу біля дверей, наклавши на неї охоронні чари.

Обличчя Малфоя залишалося холодним і розважливим, поки він спостерігав за нею з іншого кінця кімнати.

— Хочу подивитися, чи покращилися твої навички ухилу від заклять. Сподіваюся, мені не доведеться приводити тебе до тями після кожної атаки...

На останніх словах Герміона ледь помітно здригнулася.

— Я не зможу працювати... якщо ти знову пораниш мої руки.

Драко роздратовано звузив очі.

— Іди до біса, Ґрейнджер, я не збираюся проклинати тебе, — грубо відповів він. Драко різко змахнув паличкою в її бік, і Герміона відчула, як їй в руку вдарилося щось холодне і... мокре.

Вона опустила погляд на свою долоню, з тильного боку якої стікали краплі води.

— Я розумію, що ти вважаєш мене повним монстром, — сухо сказав Драко. — Але я зазвичай дотримуюся своїх обіцянок. Сподіваюся, звичайна вода не образить твої почуття.

Герміона здивовано дивилася на свою руку. Нарешті вона підняла погляд на Малфоя та почервоніла.