У кайданах

30. Флешбек 5

Квітень 2002 року.

Наступного вівторка Малфой поводився набагато краще, аніж минулого тижня.

Він учив її оклюменції та дозволяв практикувати форми та техніки. Він робив це так, щоб їй не було боляче. Майже не говорив з нею. Лише раз доторкнувся, коли піднімав голову, аби заглянути їй в очі. А тоді, коли він був у її свідомості, вона відчувала його руку в себе на шиї, його пальці на її горлі.

Йому не потрібно було її торкатися. Вона це знала. Він легко міг застосовувати оклюменцію на ній навіть на відстані декількох метрів.

Він не був занадто допитливим. Не сунув носа в спогади, які вона не хотіла йому показувати. Він просто давав їй можливість практикувати ментальне маневрування.

Коли він вийшов з її розуму, вона з цікавістю поглянула на нього.

— Де ти цього навчився? Не думаю, що твоя тітка використовувала таку техніку.

— Правда, — його зуби показалися, коли він говорив. — Я читав про це в книгах. У нашому маєтку величезна бібліотека. Це не спрацювало б зі звичайними людьми, лише з природними  оклюментами. Можна оволодіти оклюменцією або легіліменцією на початковому рівні, але під час процесу буде боляче або все буде настільки непомітним, що людина навіть не помітить те, що відбувається.

Він поглянув на неї й вишкірився:

— Можеш вважати, я на тобі експериментую.

Герміона закотила очі.

— У книзі також згадувалася потреба в фізичному контакті? — в'їдливо спитала вона, дивлячись прямо на нього.

Вона миттєво пожалувала про це.

Його рука легко стиснулася, але тепер це була тверда хватка. Його очі потемніли, наче райдужки поступово зникали.

— Ні. Це лише тому, що я можу.

Він посміхнувся й притягнув її голову для поцілунку.

Це був холодний цілунок. Він притягнув її не тому, що бажав.

Це було лише нагадуванням.

Що він міг.

Що вона була позбавлена волі. Що, вона мусить робити все, що він скаже.

Герміона не відповіла на поцілунок. Вона лише дозволила його холодним вустам доторкнутися до своїх, допоки він не відсторонився.