У кайданах

56. Флешбек 31

Квітень 2003 року.

Драко кликав її. Часто.

Іноді його обов'язки в армії Волдеморта тривали до пізнього вечора, але найчастіше він кликав її рано вранці. Герміона працювала у своєму кабінеті над зіллями або проводила дослідження, доки її перстень не починав світитися. Тоді вона вислизувала з Площі Ґримо й апарувала до Вайткрофта.

Ледве вона ступала крізь двері, як з'являвся Драко, хапав її й апарував деінде. Досить часто це був новий готель. Рідше — один й той самий.

Він цілував дівчину, тримаючи її обличчя руками, і здавалося, що він вдихає її.
Тоді він відступав достатньо, щоб оглянути її.

— З тобою все гаразд? Ти в порядку? З тобою щось трапилось? — Він проводив по ній руками, щоб перевірити чи все добре.

Кожного разу те саме питання, ніби він не вірить, доки не переконається в цьому особисто.

Вона не очікувала, що він буде так нав'язливо хвилюватися. Протягом кількох місяців вона спостерігала за його негайним прибуттям у Вайткрофт. Як він обережно пробігав по ній очима після того, як на неї напали в Гемпширі. Вона не подумала, наскільки глибоко врізався в нього страх.

Герміона відчувала, як розслабляється під його дотиками, коли його пальці бігали по її руках і вгору по хребту.

— Зі мною все гаразд, Драко. Тобі не потрібно хвилюватися.

Здавалося, слова ніколи не мали жодного ефекту. Він повертав її обличчя до свого й дивився їй в очі, наче сподівався щось у них віднайти.

Вона просто дивилася на нього та чекала, доки він заспокоїться.

Хоч би що відбувалося з його матір'ю, Нарциса ніколи не розповідала йому все повністю. Тому що вона не могла, або намагалася врятувати його.

Приховувати це було, мабуть, найгіршим вибором.

Драко був схожий на неї. Він більше за все інше був одержимий тим, чого не знав.

Вона дивилася йому в очі:

— Драко, я в нормі. Зі мною нічого не сталося.

Коли він переконався, що вона справді ціла й неушкоджена, здалося, що напруга всередині нього нарешті зникає. Хлопець обійняв її, полегшено зітхнувши, поклавши голову на її.