У кайданах

42. Флешбек 17

Серпень 2002 року.

Герміона сиділи на березі, чекаючи, поки Кінґслі покличе її, аби вона ввела черговому Смертежеру Напій живої смерті. Сидячи на каменю, вона вкотре згадувала те, що трапилося минулої ночі, сподіваючись згадати щось важливе.

Проаналізувавши усе, що сталося тієї ночі, Герміона усвідомила, що вона певною мірою приваблює Драко. Зрештою, він назвав її гарною, порівняв із трояндою на кладовищі та навіть сказав, що вона приголомшила його на першій зустрічі. Вона ледь чутно пирхнула й подумала, чи зізнався б він колись у такому, якби не випив три пляшки вогневіскі.

Йому не вистачало близькості в житті. Незалежно від того, чи вона відповідала його стандартам краси, він був до неї емоційно вразливим.

Також вона вирішила, що, певно, на краще було те, що в них не було сексу тієї ночі.

Тепер його захоплення нею було схоже на полум'я, що тільки-но розпалюється. Забагато старань — і вона його задушить. Тепер, коли його інтерес був незаперечним, вона мала добре думати перед тим, як щось робити. Ключ до розгадки має полягати в тому, що все це стане чимось таким, що йому не під силу контролювати, чимось, що буде його найбільшим бажанням, від якого він нізащо не відмовиться.

Це потребувало часу.

Але Драко був терплячим. Він був готовий безсоромно брехати, вдаватися до жорстоких маніпуляцій, бездушно вбивати. Він був готовий піти на все, аби отримати те, що він хоче. Чи була то жага до помсти, чи то спокута, яка тримала його в руках Ордену, заради цього він був готовий чекати. Він страждатиме стільки, скільки буде треба, і віддасть усе, аби перемоги.

Це буде жахливим ризиком, якщо вона спробує спрямувати його амбітність та одержимість на саму себе. Як сказав Северус, вона могла знищити Орден так само, як і врятувати його.

Вона відчувала, як паніка зростає від цієї думки. У грудях стислося, і вона відчула, як вітер забирає її подих. Вона опустила голову до колін і змусила себе повільно вдихнути.

Вона могла це зробити. Вона могла це зробити, адже просто мусила. Бо інакше їм не виграти війну.

Сама думка про те, аби його контролювати, досі здавалася їй примарною.

Думка про те, що вона може допомогти виграти війну своєю емоційною близькістю, здавалася абсолютно абсурдною, доки вона не відчула, що поринула в глибоку таємничу течію нестримної уваги Малфоя.