Калейдоскоп смерті, Kaleidoscope of death

Знайомство

"Не думайте, що можете нагло дурити мене! Що значить "світ за дверима"?! Це частина якогось дебільного шоу, яке ви, народ, знімаєте, чи це новий спосіб обманом виманити в мене гроші?!"

Галасливий чоловік виглядав років на сорок-п'ятдесят. Одяг явно дорогого бренду, на зап'ясті красувався розкішний годинник компанії Patek Philippe. За однією лише зовнішністю можна було сказати, що ця людина багата. Але, можливо, саме тому, що він народився зі срібною ложкою в роті, чоловік не міг прийняти щось таке немислиме, як цей світ.

"Я відмовляюся вірити у все це! Я йду звідси прямо зараз! - кричав він, - І навіть не думайте мене зупиняти!"

Худенька, тендітна дівчина, що стояла поруч із чоловіком, здавалося, була налякана всією цією сценою і жалібно плакала. Щодо решти людей у ​​групі, то деякі уп'ялися в порожнечу, у повній розгубленості, а інші просто байдуже стояли. Молодий хлопець скривив губи в усмішці і презирливо прошипів:

"Якщо хочете піти, то йдіть. Ніби хтось тут вас тримає".

Старший чоловік вишкірився, потім повернувся на п'ятах і вийшов із будівлі.

Усі інші споруди, крім цього будинку, заслоняла темрява; здавалося, ніби весь світ огорнув густий, непроглядний туман. А чоловік виявився далеко не боягузом. Дивно, що він не злякався і не повернувся з пітьми. Лінь Цюші тільки хотів зітхнути від докорів сумління через вчинок цієї людини, але не минуло й хвилини, як з безпросвітного туману пролунав несамовитий зойк.

Через деякий час із туманної пелени, похитуючись, виринула постать. Фігура була з ніг до голови вкрита кров'ю, тому Лінь Цюші навіть не міг розібрати її первісний вигляд. Але, судячи зі зросту та статури, це був точно той самий чоловік, який кинувся прямо в чорний туман.

"О, схоже, йому пощастило, - висока, приголомшлива жінка, що стояла в юрбі, байдуже помітила, - він навіть не помер".

Лінь Цюші ковзнув поглядом на вражаюче ефектну і елегантну на вигляд дівчину. Вона була дуже високою, з прекрасним шовковистим довгим чорним волоссям, яке злегка завивались на кінцях; риси обличчя відрізнялися тонкістю та вишуканістю, але вираз – холодний та байдужий. Через те, що вона стояла в натовпі, Лінь Цюші не міг розгледіти її як слід. Тільки коли дівчина зробила два кроки вперед, Лінь Цюші помітив, що на ній той самий одяг, що був на Жуань Наньчжу до появи у дверях.