Калейдоскоп смерті, Kaleidoscope of death

Зрив

Після слів Жуань Наньчжу в кімнаті запанувала дзвінка тиша. Його грайливий тон ніби мав розрядити обстановку та пожартувати, але нікому в цій ситуації було не до сміху. Переживши стільки випробувань, усі були переконані, що це жартівливе зауваження обов'язково здійсниться. Зрештою, у цьому кошмарі навіть найсміливіші фантазії можуть стати реальністю.

Труп Сяо І незрозумілим чином зник. До дня народження залишалося лише чотири дні, а вони перебували тут уже третій. Вчора Сяо І спіткала жахлива смерть, і в той час її мати ридала так несамовито, що навіть інші визнали її реакцію надто емоційною, проте не минуло й цілого дня, як вона, здавалося, вже оговталася від глибокого горя. Пробурмотівши, що настав час готувати святковий торт, вона поспішила назад на кухню. Ніхто не знав, чим займалася жінка, тільки гучний тріск, пронизливі звуки та квапливі кроки долинали з глибини приміщення, поки вона щось робила.

Атмосфера була похмурою та пригніченою. Кожен відчував тяжкість на серці, погане передчуття не давало спокою, але в цей момент ніхто не міг пояснити, що саме він відчуває чи чому; лише підсвідомо знали - наближається щось страшенно зловісне.

Тан Яояо вважала, що бабуся і хлопець з нижніх поверхів – ключ до розгадки, тому вона і Чжан Сінхо вирушили вниз, щоби розпитати їх ще раз. Жуань Наньчжу, однак, не завдав собі клопоту приєднатися до них. Натомість він і Лінь Цюші почали обговорювати щось у залі. З ними були ще Сюй Сяочен і Цзен Жуго, бліді та виснажені, вони заціпеніло сиділи не в змозі витерпіти цей жахливий кошар.

Серед усіх шурхотливих звуків, що доносилися з кухні, був один, який вони не могли добре розчути - мати наспівувала про себе якусь мелодію. Її жахливий голос пронизав їхні вуха, змусивши кров похолонути.

Двері спальні були щільно зачинені, а дві маленькі сестрички ховалися десь у своїй кімнаті, займаючись Бог знає чим.

Цзен Жуго, який через нервозність випив надто багато води, сказав, що хоче до вбиральні. Він повільно підняв жалісливий погляд на Лінь Цюші, і в його широко розплющених очах світилося благання.

"Що трапилося?"

Від вигляду цього сумного щенячого виразу на обличчі такого дорослого чоловіка, як Цзен Жуго, у Лінь Цюші волосся стало дибки. Хлопець стривожився і обережно запитав: