За маскою лише страждання. Початок кінця.

7. Забагато Дозволено

Нора швидко, на одному диханні добралася до великих дверей які відділяти кабінет від коридору. Біля них стояв чоловік в костюмі, якого дівчина бачила постійно. Він супроводжував її батька і охороняв від можливої небезпеки. Кароока хотіла пройти, але великий чоловік не дав їй цього зробити.
- Містер Імортель зараз не може тебе прийняти. Коли він звільниться, по тебе прийдуть.
- Впусти, мені дуже потрібно з ним поговорити.
- Не можу, ти це знаєш.
- Гаразд. - дівчина розвернулася і відійшла на декілька кроків. Впевнившись, що охоронець повернувся на своє місце, Нора розвернулася й швидко забігла в кабінет. За столом сидів її батько і ще двоє чоловіків, яких дівчина не знала.
- Норо, що ти собі дозволяєш? Хіба я тебе так виховував? - чоловік вискочив з-за столу.
- Вибачте, містер. Я сказав їй повертатися, але вона мене послухала.
- Нічого, Оргест, я знаю яка вона. Можеш йти. А від тебе, Норо, я чекаю пояснень. Що таке? Невже кінець світу настав раніше, ніж мав?
Дівчина подивилася на чоловіків за столом, питаючи керівника, чи можна при них це говорити.
- Говори. - ласкаво мовив містер Імортель, зараз він був задоволений вічливістю дівчини, навідміну від декількох секунд тому.
- Все у нас в руках, тату. Номер П'ять погодився.
- Я й не сумнівався. Він, як і ми, хоче врятувати Всесвіт. Коли ви об'єднаєте зусилля все вийде. Але ти не тільки це хочеш розказати. Точніше запитати.
- Та дівчинка...вона звичайна?
- Ох, ти дізналася. Це чудово. Норо, ким вона б не була, ти правильно мислиш. Вона тобі справді допоможе. - чоловік зробив невелику паузу, розглядаючи обличчя Нори- Я так розумію, Номер П'ять хоче мене бачити. Завтра після обіду я буду вільний. Точний час тобі повідомлять. До речі, на час твого завдання ти звільнена з занять.
- А хіба моє завдання не закінчилося? Ти казав мені тільки..
- Люба Норо, зараз у тебе другий етап твого завдання. Про нього я розповім, коли ти будеш з хлопчиськом. І більше не роби таких чудес, бо мені прийдеться тебе покарати. А ти знаєш, як я цього не люблю. Йди в свою кімнату. Ти декому обіцяла поговорити.
- Зачекай, а та дівчинка?
- Це Кіра. Я тобі вже сказав все, що міг.
- Ні, ти можеш сказати  більше.
- Знаю, але ти не бажаєш цього знати. Ти не готова чути правду зараз. Коли я відчую, що ти вже достатньо набралася досвіду і сміливості - все розповім. Зараз я цього не відчуваю. Асті чекає тебе. Йди.
Чоловіки уважно слухали розмову Нори і батька, хоча робили вигляд, що розглядали кабінет. Тільки зараз дівчина придивилася до чоловіків. Вони були, на вигляд, одного віку як і Імортель. "Невже такі ж самі" - подумала Нора відчуваючи, щось не ладне.
- І ще одне, зовсім забув, щоб не сталося, кажи, що все в порядку. Ніхто не повинен дізнатися. Розсіювати паніку погана ідея. А тепер йди. Тебе чекають, Норо.
Відчуваючи пронизливий погляд тата, кароока вибачилася і покинула кабінет.