За маскою лише страждання. Початок кінця.

18. Спогади вбивають

З темного провулку Нора спостерігала за поліцейськими і машинами швидкої допомоги. Скинувши маску і рукавички, дівчина дочекалася слушної хвилини і вийшла з свого укриття.
По дорозі додому Нора думала над словами чоловіка. Хто йому сказав вбити її сім'ю? Вищі сили? Нора вже вірила у все. Особисто знаючи людей з супер здібностями можна було повірити навіть у вищі сили. Але якщо у нього не все впорядку з головою? Хоча це вже немає ніякого значення. Дівчина помстилася за своїх батьків. Ця людина, яку зараз розглядають слідчі, зломила невинну, добру, наївну дівчинку, перетворило на холодну, безжалісну, жорстоку дівчину. Але щось світле, хороше в ній залишилося. Залишилася любов до людей, до світу, до батьків. Протягом року Нора шукала цього чоловіка, хотіла зробити йому боляче, як він колись зробив це їй. Чи вийшло це в неї?
В організації було тихо. Всі вже лягли в теплі ліжечка і погрузилися в солоткий сон. Нора зайшла в свою кімнату. Підсунувши стілець до шафи, кароока залізна на нього і відкрила найвищу дверку. В ній була велика біла коробка наповнена спогадами про щасливе, і не дуже, дитинство. Нора сіла на підлогу і відкрила коробку. В самому верху лежав білий ведмідь. Кров, яку дівчина старанно старалася відіпрати, стала, чи то оранжевого, чи то світло бурого кольору. З очей Нори проти її волі потекли сльози. За ведмедем акуратно складено лежало закровавлена піжама і черевички які купили їй батьки перед поїздкою в зоопарк, сімейні фото, деякі речі батьків і книжка з казками. Кароока поклала всі речі, окрім книги, повитирала сльози і сіла на ліжко. Відкривши книгу Нора шморгнула носом і стала читати і голос.
- Давним - давно, в океані проживали люди з хвостами риб...
Декілька таких казок і дівчина вже погрузилася в сон. Її щоки та вії були мокри від сотні сліз, які котилися з її очей, які дивним чином стали янтарними.
З ранку лице нагадувало Норі про нічну істерику. Вмившись льодяною водою дівчина освіжилася і стала виглядати набагато краще. Одягнувши звичний чорний одяг, кароока спустилася снідати. В їдальні вже сиділи всі діти. Коли Нора зайшла за поріг, всі погляди були прикуиі до неї. За столом сидів Імортель. Зіткнувшись поглядом з Нориними очима чоловік кивнув.
Дівчина сіла на своє місце і взялася за їжу. На столі як завжди стояли десятки тарілок з різними стравами. Очі розбігалися від такого вибору, але дівчина обрала свіжі фрукти і ще теплі грінки.
  Нора вийшла з їдальні і відразу побачила знайому постать. Опершись об стіну стояв П'ятий склавши руки на грудях. Побачивши Нору він усміхнувся і підійшов до неї.
- На тобі лиця немає. Щось сталося? - усмішка спала побачивши сумне обличчя напарниці.
- Не виспалась просто.
- Слабо віриться. Ти часом не хвора? - хлопець положив свою долоню на лоб Нори.
- Чого це ти за мене хилюєшся? Сама розберуся. - дівчина скинула долоню П'ятого, і продовжила - Чого прийшов взагалі?
- З твоїм батьком поговорити.
- Я б по тебе прийшла, коли потрібно.
- Тепер я все маю робити з тобою?
- Бажано. Ідем.
Нора швидко розвернулася і попрямувала на верх. Хлопець видихнув і пішов за напарницею.