17. Помста

27 7 3
                                    

Лютер, як і просила Нора, викинув пішаків Куратора на вулицю. Дівчина сіла за стіл і традиційно заклала ногу на ногу.
 - О, Норо, ти ще тут? - біля столу з' явився Клаус з мокрою головою.
- Ти де був? - з легким хвилюванням запитала Нора.
- Хоч хтось в цьому домі хвилюється за мене. - радісно мовив Номер Чотири хлопнувши в долоні. - А чому ви якісь... - чоловік покрутив рукою навколо голови, покази на зовнішній вигляд інших. Розтріпане волосся, де-не-де кров, пом'ятий одяг. - Я все саме найцікавіше пропустив? - сумно запитав Клаус, залазячи на стіл. Нора махнула головою. 
- Нажаль.. Так, вже досить пізно. Я піду, у мене ще одна справа є. Тоді вже завтра підем до батька і все розповімо, якщо ти не проти, старий. - мовила Нора підводячись з-за столу.
- Гаразд. Але ця твоя справа в рамках закону? - піднявши брови запитав компаньйон.
- Дивно це від тебе чути. - дівчина видала короткий смішок піднімаючи свій пістолет- Арівідерчі. - кароока надіслала повітряний поцілунок і вийшла з будинку.
На вулиці вже стемніло. Ліхтарі освітлювали рівно покладену бруківку. Дівчина дістала з кишені пом'ятий листочок з адресою.
- Чекай в гості, зрадник. - пошепки проговорив дівчина.
Блукаючи темними вулицями, Нора вглядувалася в кожну табличку, щоб не загубитися, або не пропустити потрібну адресу. "Бенкер стріт" - прочитала в думках Нора звіряючись з жовтим папірцем. Біля дороги стояв невеликий, старо-модний будинок з трьома поверхами. Дівчина оглянула будівлю. В одному з вікнів світило слабке жовте світло, яке нагадувало, те, що було в старій кімнаті Нори. В горлі кароокої появилося неприємне відчуття.     Дівчина відкрила двері. Перше, що вона побачила - вулький під'їзд з такими ж вузькими сходами. Вони були де-не-де поламані. Нора піднялася на другий поверх. З трьох сторін вона побачила двері. Знову подивившись на папір з адресою, дівчина оглянула таблички. З піджака Нора дістала маску і чорні рукавиці, майстерно натягла їх і видихнула готуючись до помсти. Без запрошення зайшла в, на диво, відкриту квартиру. Тихо і обережно Нора зайшла в самий центр майбутнього жаху. В спальні сидів знайомий чоловік з чорним волоссям.
- Ти хто? - запитав він відсуваючись блище до вікна.
- Добре тобі живеться, після зради друзів.
- Зради? Ти...та дівчинка. Дочка Марти? - очі чоловіка моментально намокли. - Я...я не хотів. Це було необдумано... Я..
- Ти зрадник.
- Ні!
-Ти вбив їх.
- Ні, це був не я!
- Ти. Ти винен в їхній смерті.
Чоловік взявся за голову і почав плакати. Нора вбивала його своїм холодним поглядом.
- Ти вбих моїх батьків. Ти не повинен жити.
- Ні, не треба. Я готовий здатися поліції, тільки не вбивай. Це не я тоді був. Мною щось керувало. Голос... Я чув голос. Він заставив мене вбити їх. Я не розумів, що роблю. - чоловік сильніше заплакав. Він благально склав руки.
Нора дістала пістолет, націлившись в голову чоловікові, вона натисла на курок. Плач стих. Тіло з гуркотом впало. Дівчина опустила пістолет і подивилася на мертвого чоловіка. Понишпоривши в столі, Нора знайшла ручку і листочок. Швидко написала повідомлення, яке мало бути адресоване поліції:
"Це я. Я винен в смерті двох людей - Марти і Седріка Біренс. Мене мучила совість за скоєне, але я не міг зізнатися поліції..."
Кароока вложила пістолет в руку чоловіка, залишивши його відбитки. Почувши голос сусідів, дівчина відкрила вікно, перелізла через нього, закрила, і акуратно спустилася в низ.
 
-----------------------------------------------------------
Що думаєте про помсту Нору? І взагалі як вам фф?
P. S. На критику не ображаюся)

За маскою лише страждання. Початок кінця. Where stories live. Discover now