За маскою лише страждання. Початок кінця.

21. Знову проблеми

Наступного дня Нора як завжди зібралася і навіть не поснідавши побігла до Харвірзів. Поговоривши декілька хвилин з Асті і вислухавши поради, як краще діяти, дівчина вийшла з дому. Звичайно користуватися порадами вона буде. Робити так як підказує серце, а точніше розум, найкращий для неї варіант. Вона може майстерно прикидатися дурною тоді, коли це їй потрібно. Але за цим ховається великий розум. Обдурити її не так просто, а якщо це і вийде, то лише в користь самої Нори.
Дівчина зайшла в будинок команди. Біля бару чулися схвильовані голоса. Кароока звела брови разом, передчуваючи щось неладне, і пішла до всіх.
- Хоч колись ти навчишся стукати в двері? - запитав П'ятий, як тільки дівчина вмостилася на стільці.
- Я стукала. - дівчина зробила паузу і усміхнулася. - Коли вперше до вас прийшла. І взагалі, де: "Привіт, єдина, неповторна, прекрасна Нора"?
- Це занадто. - пасивно мовив П'ятий.
- Жахливо прозвучало?
- Дуже. Могла зупинитися тільки на "Привіт, Норо" .
Дівчина цокнула язиком і запитала:
- Чого такі напруженні? Сталося щось?
Дієго подився на дівчину. Лице було напружене, а долоні зіжалися в кулаки. Елісон подивилася на брата і легенько кашельнула, заставляючи його заспокоїтися.
- У нас великі проблеми, Норо. Ваня.. Вона перестала приймати таблетки, стала якоюсь дивною. - голос Елісон тремтів, а очі неспокійно дивилися на Нору
- В якому сенсі "дивною"?
- Вона стала більш замкнутою, почала агресивніше говорити зі мною.
- Справи справді погані. - звичним голосом мовила кароока.
- А ще Клаус пропав, його ніде немає. - продовжила жінка.
- Так справи ще гірші. -  дівчина підняла брови і сіла в крісло, по звичці закинувши ногу на ногу.
- Ти навіть зараз спокійна! - завів я Дієго.
- Якщо моє лице і голос безтурботні, не означає, що моя душа така ж. Обличчя всьоголиш маска. Все найстрашніше тут. - дівчина акуратно положила пальчики на серце. - Але найбільше у мене страждає мозок від вирішення ваших проблем.
- Що робити з Ваньою? - П'ятий своїм дитячим лицем повернувся Нори, яка поклала подушечки пальців на віски, які неприємно пульсували.
- З нею нічого не потрібно робити. Поки що. Коли вона перестала приймати ліки?
- Точно сказати не можу, але вона багато часу проводить з новим учнем. - Номер Три і Нора тримали зоровий контакт. Кароока розглядала очі жінки. На мить Елісон відвела погляд, поглянула на Лютера. Він ласкаво погладив її по плечі.
- Цікаво. Що ж це за учень такий, що зводить нашу Номер Сім з розуму?
- Мені Ваня казала ім'я... Зараз.. Леонардо! Він мені не подобається чесно кажучи. Дивний тип. Я не раз казала Вані, що з ним щось не так, але..
- Вона не вірить. Це вже стандарт.
Нора складала в голові пазл з того, що дізналася. Інформації було забагато, через, що голова ще більше розболілася. Дівчина стомлені закрила очі і відкинулася на спинку стільця.
- Номер Три, зможеш дізнатися щось про того Леонарда?
- Звичайно.
- Чудово. П'ятий, ти тримаєш все під контрольом, коли я буду відсутня. І ще, лишніх рухів і дій без мого відома не робимо. - останє речення Нора говорила повільно, акцентуючи увагу на кожне слово.
- А ти хто така, щоб ми тебе слухалися? - Дієго небезпечно підійшов до Нори.
- Дієго, стій. - П'ятий опинився прямо між Номером Два і Норою.
- А ти чого її захищаєш? Друзями стали?
- Номер Два, погаси свій вогонь. Не діло так говорити до дівчини. - Нора відпихнула П'ятого і усміхнувшись встала перед Дієго. - Тим більше до мене.
- А ти, що якась особлива?
- Як мінімум озброєна і мудра.
- Погрожуєш мені?
- Я погрожую лише своїй жертві, а ти, поки що, нєю не є. Але якщо зробиш те, чого не мав - швидко пошкодуєш. Не забувай з ким зв'язався.
- Так швидко вб'єш?
- Хочеш, зроблю так, щоб ти страждав. Твоє останє слово буде законом для мене. Такі правила. Мир? - дівчина подала руку, яку Дієго з ваганням, але все-таки потис.
- З умовую, якщо ти більше розкаже про ваш будинок.
- Господи, що тут розказувати. Тим більше я, ніби, все доступно пояснила. Єдине, що можу добавити, це те, що ми всі є під загрозою знищення.
- Що ще ми маємо знати? - запитав П'ятий уважно вслухаючись в кожне слово.