За маскою лише страждання. Початок кінця.

9. Це Глобальна Проблема

Ранок зустрів Нору погодою, яка давала ще більшу атмосферу сьогоднішньому дню. Дощ лив, як з відра, голосно б'ючись об шибки вікон. Здавалося, ще трішки і вікна вилетять разом з рамою, залишаючи великий отвір.
- Я б сказала, що це прекрасна погода, якби мені не прийшлося нікуди виходити. Прокляття!
В кімнаті стояла тишина. Дощ  шумів, заспокоючи нерви русо волосної дівчини. Гілля дерев небезпечно розхитувалися в пориві вітру.
Дівчина вмилася, переодягнулася і вийшла з кімнати. Зустрів її звичний шумний коридор. Нора йшла після головних плідкарок будинку. Їх діалог був звичайний і не привернув уваги кароокої, але розмова почала набирати обертів.
- Ти чула, схоже щось буде. Тато збирає всіх своїх друзів з самого ранку. Обговорювати будуть, напевно, щось важливе.
- Так, схоже на те. Ніколи такого ще не було. Щось серйозне. Нора добре з татом спілкується, кожен день ходить до нього, така схвильована. Може справді щось сталося. Треба буде запитати. Вона повина бути в курсі діла. І на заняття не ходить, чого б це.
Нора обійшла дівчат. Обганяючи всіх, дівчина знову, як шалена біжить кудись. Не вже її життя стає цікавішим. Вона просто, наче в центрі урагану. Всі важливі моменти історії людства проходить крізь неї, залишаючи великий слід.
Дівчина забігла в столову. Не великий стіл, який завжди був заповнений їжою, а в центрі сидів містер Імортель, пустував. Нора до цього моменту не розуміла повної проблеми цієї ситуації. Плани батька пішли не так як він хотів. Все йде наперекосяк. Дівчина стояла в ступорі, доки її не покликали. Це був Лой. Він підбіг до зблідшої дівчини.
- Всі на вухах. Кажуть біда якась йде. Ти щось знаєш про це?
- Нічого не йде. Все добре. Чи ти віриш пустим словам тих плідкарок? Виникли деякі проблеми з народжуваністю. Скоро буде перенаселення, це питання і вирішують.
- Чули всі?! Все гаразд!- крикнув хлопець, який стояв позаду друзів.
Виявляється весь цей час в столовій була мертва тишина. Присутні прислухалися до кожного слова, яке говорила Нора. "Здається, вона справді є людиною, якій можна вірити": такі думки були в більшості людей. Нора оглянула присутніх, всі очі були прикуті до неї. Дівчина закоти свої очі кольору кави з молоком.
- Чого стоїте? Скоро заняття почнуться, а ви не встигнете поснідати.
Всі розсілися по своїх місцях. Обстановка в столовій була напружена. Діти перешіптувалися. Здавалося, що й сама столова стала в рази темніша і страшніша. Від приміщенні, яке постійно виглядало радісним, добрим, нічого не залишилося. Не було звично привітання містера Імортель з новим прекрасним, продуктивним днем, не було підбадьорливих слів. Від цього ставало сумніше. Нора зрозуміла, її думки про вихід з організація повна дурня. Тут вона почувалася по справжньому щасливою, не знаваючи на всі події.