Zodiacs

Розділ 11, Угода

Бій почався! Той противний Слимак, спостерігав за боєм і єхидно посміхався, із-за того, що принц перемагав. Спочатку Робін і Артур билися на рівні, ніхто нікому не поступався, але через долі секунди, принц взяв верхи над вождем, той ледь не впав, але на щастя втримався на ногах. Перший удар в ребра, другий в лице і... Робін впав. Всі почали кричати антимотиваційні слова на рахунок поразки, але я в душі вірила, що все- таки все буде добре, як і він мені обіцяв. Я не знаю, що тоді сталося, але Робін помало встав, повернувся до мене, і тоді ми зустрілися з ним очима, його очі наповнилися злістю, ні навіть не так: скаженістю, люттю. Він зрозмаху вгатив в живіт супернику, що аж той виплюнов кров, другий удар в голову, третій в спину і той на половину лежав в воді. Лице Слимака одразу ж помінялося, але не злістю, а навпаки ще більшою усмішкою, котра нічого доброго не сповіщала. Я знов перевела погляд на поле битви, і побачила їх двох,які стоять один проти одного, спітнілі, захекані, в крові і змучені. Після невеликої "передишки" вони зібралися силами, кожен встав знов в свою бойову позицію і...момент...

- СТОП!!!- викрикнув Слимак, який перервав момент удару в живіт і в ноги. Одразу ж народ після цих слів, почав шептатися не розуміючи чого він зупинив бій. Вони хотіли ще, ще крові, а він це все їм перервав.

- БИТВА БУЛА ЧУДОВОЮ! КОЖНА СТОРОНА ПОКАЗАЛА СВОЇ НАВИКИ І ЗАВЗЯТІСТЬ, АЛЕ Я ЗМУШЕНИЙ ЦЕ ПРИПИНИТИ ЧЕРЕЗ ПОГОДУ, СОНЦЕ ВЖЕ ЗАЙШЛО,- озвався чоловік, і я зрозуміла що надворі вже майже ніч, лише кристали освічують навколо.

- Тоді хто виграв?- захекано запитався Робін.

-... я оголошую... НІЧИЮ.

- Що? Нічию? Такого не може бути, за всі обряди такого посміховиська ще не було,- закричав хтось з присутніх.

- Ви хочете заперечити, що ці двоє не заслоговують одинакової похвали?- почав сперечатися Слимак, але відповіді він таки не отримав,- Отже, якщо вже нема ніяких звинувачень, я ще раз оголошую НІЧИЮ. ТЕПЕР ПРИНЦ АРТУР ОФІЦІЙНО СТАЄ КОРОЛЕМ ЗОДІАКСУ І ВОЖДЕМ ПЛЕМЕНІ ЛЬВІВ!

Слимак не поспішаючи підійшов до Артура та надів на нього золоту корону. Виглядала вона ніби зроблена з золотих переплетених гілок і невеличких квіток.

Народ Зодіаксу не довго думав, тому через пару секунд тишини вибухнув оплесками й привітаннями. А я полегшено зітхнула, розуміючи, що все вже позаду. Але чому на мене так дивиться принц? Ніби я йому щось зробила...