Zodiacs

Розділ 13, Розмова

" На сьогодні все"- сказала собі я.

Я чудово потренувалася сьогодні в залі і добряче втомилася, але це була приємна втома. Допивши останні каплі води з пляшки, я вийшла знов в довжелезний коридор, який здавався мені нескінченним, але я вже почала більше орієнтуватися в замку. Принаймні знаю, де є зал, моя кімната, ател'є міс Анжели та кухня. Я вже навіть не почуваюся тут полонянкою, а більше гостею, якій майже все дозволено.

- Гарні постріли!- озвався знов до болю знайомий мені голос.

- Ти слідкував за мною?

- Ні, я лише приглядаю за тобою,- сказав Артур.

- Навіщо? Я не мала дитина, сама дам раду,- почала злитись я.

- Невже. Я чув ти познайомилась з моїм дядьком,- почав король,- знаю, він здається милим, але він ще той лис, не радив я б тобі йому сильно довіряти.

- Ну, він кращий за тебе і набагато приємніший,- огризнулась я.

- Це вже твоє діло. Ти не голодна?

- Коли я зможу вже нарешті вийти на двір, я вже тут три дні, а вони для мене ніби вічність?!- перервала його я.

- Думаю скоро зможеш. Я взагалі-то хотів тебе повідомити, що скоро важливе дійство. Через чотири дні відбудеться бал, і ти на нього запрошена, тому будь добра, підготуйся до нього як найкраще. А то там буде багато інтелегетних людей і навіть Робін Геллман.

- Робін? Він буде?- вигукнула я.

- Ого. Не чекав такої бурної реакції, так твій Робін запрошений на бал. А зараз мені потрібно йти, а тобі б я радив приняти ванну,- хлопець розвернувся і пішов в інший бік.

- Сама знаю, що мені робити,- обурилася я ще сильніше, але на душі всерівно стало тепліше, зрозумівши що незабаром я побачу Робіна.

***

До повернення в свої апартаменти, я встигла зайти до міс Анжели та замовити плаття на бал. Я повністю довірилася смаку моєї знайомої, тому швидко покинула її і поспішила в ванну.

" Я не збираюся тирчати тут цілими днями, може тут є ще щось цікаве? Бібліотека, наприклад"- подумала я і вирішила на пошуки.

Не пройшло і години, як я її все-таки знайшла, це було не надто легко. Але великі, металеві та красиво оздоблені двері було важко не помітити. Всередині бібліотеки було надзвичайно просторо і багато книг, і їх навіть ніхто не оберігав, не було ані душі. Побродивши по різних секціях, я набрала чимало цікавих мені книг. Після того обрала собі зручне та затишне місце, де я зможу почати своє читання. Воно було на підвіконні високого вікна, яке виглядало на внутрішній сад замку. Спершись на м'яку подушку, я відкрила першу книгу, яка попалася мені під руки. Це виявилася історія про Авемів, книжка виглядала доволі старою і потріпаною.