Читаючи якийсь журнал про косметику, я сиділа в великому аеропорті, чекаючи літака. Було дуже багато людей, кожен летів в різні країни. Хтось на відпочинок, хтось по бізнесу, а хтось по справах, як от я. Пройшло ще десь пару хвилин і нарешті мій літак прибув, і був готовий набирати нових пасажирів. Одразу ж виникла доволі велика черга людей, які з нетерпінням чекали польоту. Все обійшлося дуже швидко, як на диво, тому через деякий час, я вже була в літаку і готова до зльоту.
Моє місце опинилося поруч вікна, тому мені відкривався прекрасний краєвид з небес. Летіти мені потрібно майже дві години, що не є дуже багато. Тому ткнувшись носом в вікно, я роздумувала і спостерігала як міняються хмари.
Мене явно щось насторожувала, я боялася зробити щось не так. Чи правильне рішення я прийняла? Чи будуть раді мені? І головне, чи зможу я чимось допомогти?
Останнє питання мене хвилювало найбільше, я не знала чи буде з мене якась користь, може нікому я й не потрібна, і всі впораються без мене. Але мене мотивувала лиш слова мого батька, який дав мені суворі настанови.
- Застебніть будь ласка свої ремені безпеки та вирівняйте спинки ваших крісел, літак входить в зону турбулентності,- попередила спокійно стюардеса і точнісінько після її слів літак почало трясти. Спочатку терпимо, але потім турбулентність підвищувалася. Деякі люди не витримувала і хапала паперові пакети, спеціально для таких випадків, дехто навіть вчепився в крісло і почав молитися.
Якраз в той момент я повернула голову до вікна і побачила дещо дивне. Білі, пухнасті хмари почали швидко зникати, а на їх місце приходили нові, чорні, грозові хмари, які несли сильний ураган. Десь дальше я побачила декілька блискавок, які просвітлювала небо частинами. Було таке враження, що Зевс розізлився і почав метати свою зброю в небеса. Літак трясло надзвичайно сильно, в мене навіть метнулася думка, що ми всі загинем, але я швидко її відігнала від себе. Дивлячись далі у вікно, я розуміла що ми вже скоро сідаємо, але з такою погодою це буде важко.
Наближалось щось дуже страшне. В всіх країнах світу погода різко мінялася, птахи літали зграями і голосно викрикувала, вся природа ніби потрохи з'їжджала з глузду.
Дякуючи Богові, ми сяк-так приземлилися і все було добре. Погода стала знов нормальною, ніби грози навіть не було. Знову опинившись в аеропорті, я швидко побігла шукати таксі. Але мені навіть не прийшлось цього робити, з десяток таксистів тільки чекали нових пасажирів. Тому взявши перше ліпше таксі, я дала адрес:
ESTÁ A LER
Zodiacs
FantasiaА чи знаєте ви, про своє коріння? Думаю, не бездоганно. Так само, двадцятирічна Алексія не знала звідки походить її батько та чому у неї таке дивне ім'я та прізвище. Лиш невеличка зустріч, невеличкий момент в її житті змінив все кардинально. Можливо...
