Zodiacs

Розділ 16, Племена

Знову старовинний запах книг, затишні крісла та де-не-де сонячні проміння. Багато пилюки та загадковості, але в цьому всьому щось було. Те, що мене завжди зачаровує. Стародавність, загадковість чи цікавість? Напевне, останнє. Сама не розуміючи цього за ці тижні я явно влюбилася в цю країна. Вона справді інша, не така як всі, тут панує спокій, дружба та магія, яку не можна порушувати.

- Про що задумалася?- різко перебив мене Артур.

- Як тут гарно,- одразу відповіла я.

- Я радий, що тобі тут добре,- хлопець став біля мене і так само дивився в одне з вікон бібліотеки.

- Хотіла запитати,чому тут ніколи немає людей, коли не приходжу завжди пусто.

- Тому що, це заборонена бібліотека, вона тільки для королів та королев,- пояснив він,- в нашому замку є ще чимало бібліотек, в які ходять інші люди навіть простолюд.

- Але тоді я не маю тут знаходитися.

- Так, але тебе б це не зупинило, тому я дозволив тобі вхід сюди,- я побачила як хлопець злегка усміхнувся.

- ...дякую,- зашарілася я.

- Отож, ти хочеш провідати свою маму?- поміняв тему Артур.

- Звичайно.

- Ну тоді, я можу тобі запропонувати поїздку до твоєї домівки, звичайно з твоєї згоди.

- Справді? Це ж чудово, я можу хоть зараз зібратися.

- Ахах, не поспішай, виїжджаємо завтра зранечку.

- Виїжджаємо?- перепитала я.

- Так, я їду з тобою.

- Чому це?

- Ну, по перше саму я тебе не відпущу, а по друге...ем... ну я ніколи не бачив як живуть прості люди на Землі, мені б було дуже цікаво подивитися,- знітився він, а я лиш засміялася.

- Попереджаю, там брудніше і більше народу.

- Я не боюся бруду,- але його очі забігали.

- Добре, добре, а можна я сьогодні вийду за межі палацу, хочу прокататися на Тумані.

- Туман- це твій кінь?

- Ага, я давненько не дихала свіжим повітрям. Але попрошу, щоб я була одна без всяких охоронців, добре?

- Ехх...добре, але будь обережно.

Юний король вже хотів йти, але я несподівано вигукнула: