Цієї ночі мені снилися доволі дивні та водночас страшні сни. Знов морок, пітьма, яка була всюди. Я бачила, як нещасно помирали тварини та жовкла трава, навіть Авеми заледви співали свої останні пісні. Але подивившись вдаль, де простягався густий ліс, я відчула якийсь спокій, який манив мене. Я поволі почали йти за ним і ставало все світліше, і світліше.
" Що це? Порятунок чи навпаки смерть"- роздумувала я.
Коли я впритик підійшла до високих дерев, я побачила постать чоловіка, котрий тримав щось яскраве в руці.
- Алексіє,- стиха промовив він.
- Хто ви?
- Невже ти мене не впізнаєш?- чоловік вийшов з тіні.
- Не може бути. Це ти... батько?- я завмерла на місці від такої зустрічі.
- Так, це я, Лисичко.
- Це напевно сон,- далі роздумувала я, але тільки батько мене називав Лисичкою.
- Так, це сон, але я справжній,-розважливо сказав він. І тільки зараз я зрозуміла, що це він, темно волосий чоловік з смарагдовими очима, загостреним носом та поважним виглядом, якого я пам'ятала з дитинства. Його усмішку та дивовижні історії, які зачаровували любого. Теплі батькові руки, котрі кожен вечір обнімали мене перед сном і гладили по обличчю. Так, це справді був він. Я не витримала та кинулася йому на плечі з сльозами на очах.
- Ох, люба моя донечка, як я тебе довго не бачив,- взаємно відповів він,- ти вже така доросла і надзвичайно красива.
- Я думала, я тебе вже ніколи не побачу,- заревіла я,- де ти тоді зник, коли мені було лиш дев'ять років? Ти знаєш, як мама плакала поночах і як.... я сумувала за тобою?
- Мені дуже жаль, справді. Але це все було заради вас, тому я відправився в Зодіакс, де ввідав себе в жертву Умбрі- повилительці пітьми, для миру в двох світах.
- Ти про що?
- Вона хотіла знов напасти на Зодіакс і знищити його, але я пішов до неї на перемовини,- почав Дерек,- ми в той момент були занадто слабкі для війни, тому іншого вибору не було, я присягся ввідати їй свою душу на обмін спокою в Зодіаксі та на Землі. Але, як бачиш, вона надовго не дотримала слова, тільки лиш дізналася про тебе.
- Ти хочеш сказати, ця відьма хоче напасти на нас незабаром?- злякалася я.
- Так, адже ти їй псуєш всі плани. Лисичко, ти навіть не уявляєш яка сила в тобі криється, тому ти для неї велика небезпека. Я бачив твоє пророцтво і вона жахливе,- тато спохмурнів.
YOU ARE READING
Zodiacs
FantasyА чи знаєте ви, про своє коріння? Думаю, не бездоганно. Так само, двадцятирічна Алексія не знала звідки походить її батько та чому у неї таке дивне ім'я та прізвище. Лиш невеличка зустріч, невеличкий момент в її житті змінив все кардинально. Можливо...
