Zodiacs

Розділ 30, "Я його чекаю..."

- Вона жива?

- Так, вона дихає, але стан не надто хороший.

- Якого хріна Робін, чого ти за нею не дивився?

- А сам чого не дивився?

- Якщо ти не помітив я був зайнятий, захищаючи інших!

- Я теж! До того ж я їй наказав відійти, але вона не послухалася, а далі... далі я не знаю, що сталося.

- Тобі не можна заводити дітей, а то вони у першу ж хвилину здохнуть.

- Слухай, це не твоє діло, тому раджу закрити свій рот!

- Нагадую тобі. Я ТВІЙ КОРОЛЬ.

- Та мені якось пофіг!

- Пофіг? Може давай я тобі нагадаю хто такий король.

- Тихо, дівчатка! Прибережіть краще свої сили для бою. Вона прокидається...

...

Охх...як же боліла голова і все тіло нестерпно нило. Я помало відкрила повіки і побачила одразу ж декілька облич, які терпливо чекали мого опритомнення.

- Як ти, Алексіє?- запиталася молода дівчинка вся в білому, але з дуже темним волоссям.

- Добре,- нерозбірливо відповіла я.

- Я Лейла, можна сказати медсестра. В тебе сильні сліди від ударів,- пояснила дівчина,- тобі потрібен відпочинок.

- Гаразд, я тобі забороняю виходити на фронт!- несподівано наказав Артур.

- Вибач...-похмуро відповів Робін.

- Що з тобою сталося?- запитав Артур.

- Я ... я не знаю- збрехала я.

- Гаразд, я радий що з тобою майже все добре. Але змушений бігти, війна ще триває!- грубо сказав Артур.

- Мені теж, а ти лежи тут,- сказав Робін.

- Що?- нарешті оклигала я,- ви мене залишаєте тут?

- Так, тобі не можна більше...

- Неправда! Зі мною все гаразд, -перервала його я.

І тільки зараз я помітила, купу синців, подряпин і перемотаних ран на Робіні. Так. Він теж потребував відпочинку, але війна продовжувалася, а ворог лиш наступав і наступав. Я не могла на це спокійно реагувати. Але ніхто мене не розумів, тому залишивши мене з Лейлою Робін пішов.

- Як шкода їх,- відповіла через мить Лейла.

- Ти про що?- запиталася я.