В обіймах минулого

Частина 2

- Нічого собі, брат. Любить він тебе, бачу. - говорю з сарказмом.

- Чонгук, з тобою все добре? - до нас підійшов Джин і Су, він звернувся до хлопця, якому я допомагала.

- Так, хьон.

- Юн Со, я іду. Мені подзвонили й треба терміново бігти. - блондинка обняла мене. - Як будеш дома, подзвониш.

- Добре, біжи.

- Я теж піду. - сказав хлопець. 

Він зробив один крок і ледь не впав, я була поруч і допомогла йому залишитись на ногах.

- Піде він. Ага...

- Давай його сюди. - підійшов Джин і забрав в мене хлопця. 

Ми відправились на вулицю. Я допомогла постраждалому сісти в машину і Джин попросив поїхати з ними.

- Мене до речі, Чонгук звати. - звернувся до мене, він.

- Приємно познайомитись, Юн Со. - я посміхнулась йому в відповідь.

- Чонгук, що сталось? Чому Мін побив тебе? - дивився на заднє крісло через дзеркало питає, Джин.

- Я сам винний. - опустив голову, Чонгук.

- Що ти зробив?

- Згадав ту тему, яку не можна згадувати.

- Но він же попереджував, щоб не говорити з ним про це. Добре, я з ним поговорю.

- Не треба, ще скаже, що я розказав тобі все.

Решту дороги Джин намагався нам якось підняти настрій розказуючи смішні жарти.

22:20 дім Чонгука.

- Приїхали. - сказав нам, Джин.

- Чо... - мені стало соромно, бо я не запам'ятала його імені.

- Чонгук... - посміхнувся він.

- Чонгук ти зможеш сам дійти? - невпевнено посміхнулась, я.

- Так.

- Но...давай я все ж допоможу тобі вийти. - я вийшла з машини та допомогла йому.

Мені його так шкода. Він впав зі сходів. Що за придурок його штовхнув.

- Дякую за допомогу. Солодких снів. - слабко посміхнувся брюнет і скрився за воротами величезного особняка.

- Папа, Джин. - я попрощалась з новим знайомим і вже хотіла йти.

- Ти куди? - він вийшов з машини.

- Додому.

- Сідай, я тебе підвезу.

- Ні, не треба. Їдь, ти й так раніше поїхав через Чонгука.

- Все добре я все одно збирався додому. Поїхали. - він потягнув мене за руку до машини, в прямому сенсі цього слова заштовхав мене туди.

22:35 дім Юн Со

- Дякую, що довіз. - я подякувала другові, виходячи з машини.

- Нема за що. Скажи, Юнгі тобі нагрубив? - цікавиться Джин.

- Ні, все нормально.

- Добре, до зустрічі.

Я зайшла додому, прийняла душ і плюхнулась на ліжко.

"-Побачу я завтра Чонгука і Джина? Я хотіла б з ними спілкуватись. Но точно не з, Юнгі. Надіюсь, я його не побачу." - я перестала думати про цього придурка і швидко заснула.

07:46 дім Юн Со

- Твою мать! - такі крики, чули жителі сусідніх будинків. 

Спитаєте що сталось? Я відповім. 

- Я проспала. Треба швидко зібратись.

Через 10 хв

- Головне не запізнитись на пари. Головне не запізнитись.

Тим часом в універі.

08:00 університет мистецтв

- Твою мать, ну тримайся Чон Чонгук. Тебе чекає 9 кругів пекла. - кричить Мін, біжучи по сходах.

Біля кабінету, Юнгі зіштовхнувся з якоюсь дівчиною.

- Твою мать, ти взагалі бачиш, куди йдеш? - кричить той.-

 Вибач, я випадково. - присіла збирати книги, подивившись вверх на двері до класу. - Це ти?

- Я. - передражнив дівчину і ввійшов в кабінет.Сьогодні у групі Юнгі, і групі Чонгука об'єднана пара.

- ЧОН ЧОНГУК! - перше, що крикнув Мін ввійшовши до класу. 

- Що хьон? - посміхнувся брюнет, з другого ряду.

- Іди сюди, вбивати тебе буду.

- Давай не сьогодні? - посміхнувся Чон.Той прийшов і сів біля його. 

- Навіщо, ти це зробив? Навіщо вимкнув, мій будильник?

- Це я помстився, за вчора. - на це Мін посміхнувся.

- От дитина. Думаєш, ти цим помстишся.

Через пару хвилин у двері постукали.

- Добрий день, вибачте за запізнення. - на порозі стояла Юн Со, з пораненими колінками. Вона пройшлась поглядом по авдиторії.

"- Я, що з цим придурком в одній групі? Це Чонгук? З ним здається все добре." - оглядавши авдиторію, думала я.

- Добрий день, у вас є причина запізнення? - бідна Юн Со, не на того професора нарвалась. Він дуже суворий.

- Вибачте це я винний. Я штовхнувся її та не запропонував свою допомогу. Двоє, ми б не запізнились.

- Що?