В обіймах минулого

Частина 16

- Ми запізнюємося. - фиркнув Мін і потягнув карооку до каси.

Там всі речі пробили прямо на Юн Со. Коли назвали ціну за її наряд дівчина хотіла піти назад і роздягальню, щоб покласти речі назад. Но все що встигла то це розвернутись, потім ніжна рука зупинила.

- Ти куди?

- Мені потрібно з тобою поговорити. - хлопець віддав карточку продавцю і вони відійшли в сторону.

- Юнгі це дуже дорого. Я не піду в цьому. - намагається сказати, що наряд в таку ціну занадто.

- Давай зробимо так. Ти зараз ідеш в машину і не будеш ставити мене перед вибором. Не люблю коли так роблять. - фиркнув чорноволосий.

- Но... - намагалась заперечити.

- В машину я сказав. - гримнув Мін.

16:42 машина коло бутика.

- О, це та Юн Со яку я знаю? - мило посміхнувся Джин дивлячись на заднє сидіння.

- Джин. - протягнула студентка трохи сором'язливо.

- Ти правда прекрасно виглядаєш.

- Дякую. - почервоніла кароока.

- Дай вгадаю, цей наряд вибрав Юнгі? - хмикнув Кім повернувшись лицем до дівчини.

- Так, а як ти...

- Це ж Юнгі.

- Чесно? Мені все подобається, но я не хочу в цьому виступати. - зітхнула Юн.

- Чому?

- Ти бачив цю ціну? Плаття коштує як квартира в центрі міста.

- Не переживай, все добре.

"- Правда? Ми в закинутій школі живемо, а ви говорите заспокойся. Та як я можу заспокоїтись, коли ви такі гроші на таке тратите?"

В машину сів Юнгі.

- Поїхали. - скомандував чорноволосий.

- Ти мені нічого не хочеш сказати? - звернулась до кароокого, поки Джин виїхав зі стоянки.

- Ні, а я повинен? - холодно відповів Мін.

- Я не хочу в цьому виступати! - відрізала брюнетка.

- Що не так? Що тобі не подобається? Ти ж представити собі не можеш, скільки дівчат хотіли б бути на твоєму місці!

- Це дуже дорого.

- Так слухай мене уважно. - повернувся до студентки. - Це все. - пальцем показує на зовнішній вигляд Юн. - Для мого майбутнього. Я просто хочу добре виступити, щоб мене не вигнали з університету.

- Но...

- Закрили тему. - чорноволосий повернувся, уважно вглядаються в дорогу.

"- От це зараз образливо було. Це виходити, що йому глибоко пофіг, хто б співав би з ним і почав би спілкуватись з любою. Він спілкується тому що, йому так було вигідно. Но, а чого ти очікувала? От дурненька. Покращила відносини. Ага." - до самого приїзду роздумувала Юн Со.

17:07 університет мистецтв

- Вибачте ми запізнились. - поклонилась студентка перед організатором конкурсу.

- Нічого, як називається ваш номер?

- I need you.

- Проходьте за куліси, ваш номер 9.

- Який зараз? - холодно вперше за весь час заговорив Мін.

- Зараз 3.

Не слухаючи більше ні слова чорноволосий відправився за куліси. Ще 2 номери до номера Юнгі і Юн Со, студентку почало трясти від страху.

- Що з тобою? - здивувався Юнгі.

- Нічого, просто трохи нервую.

- Нічого собі. Цікаво, що з тобою стається коли ти сильно нервує? - хлопець розвернув ту до себе лицем. - Подивись от туди. - з-за куліс було видно зал, куди хлопець показав пальцем. Там були Чонгук, Джин, Дон Су, Хосок, Чімін і Техьон. По хлопцях було видно, що вони теж хвилюються і дуже чекають виступ друзів. - Якщо вони вірять в тебе, то і мені прийдеться. - легко посміхнувся Мін.

- Дякую Юнгі.

Номери пройшли швидко й от настав наш номер.

- Ну що пішли?

- У мене немає вибору.

Вони вийшли на сцену, зал замовчав.

Мін одягнутий в чорний костюм, який так йому личив. Цей дует виглядав неперевершено, ідеально підходять один одному.

"- Вони напевно пара. Дівчина спочатку так ніжно подивилась на цього хлопця. Вони зустрічаються?" - шептались в залі.

Но ні дорогі мої, скажу вам більше вони вороги...або...

Тонкі пальці доторкнулись клавіш, нога на педалі. Акуратні пальці тримають мікрофон, ноги підкошуються, багато очей задивилось на студентів цього університету. Зал величезний. Страшно... Дуже страшно...

"- Тільки щоб не опозоритись."