В обіймах минулого

Частина 32

Студентка взяла його руки та поклала собі під руку, спитала.

- Можна я так посплю?

- Авжеж, спи. - по доброму усміхнувся Мін.

17 березня 07:01 закинута "Старша школа сімейства Рін"

Зранку Юн прокинулась в хорошому настрою. Зробивши всі ранкові процедури та одягнувши, чорну джинсову спідницю, чорну водолазку, чорні високі носки та такі ж кеди. Пройшовши на кухню вона побачила хлопців, що чекали тільки її, тому вона швидко сіла і прийнялась до сніданку. Джин розрізав тишу.

- Чонгук, як це так сталось, що на машині ні одної царапини? - здивувався Кім.

- Я ж з Юн Со їхав, не міг допустити того, щоб вона поранилась.

- Сьогодні повезе всіх в універ Чім. - віддав ключі.

Поснідавши вони відправились в універ, а Джин поїхав по якихось справам. Для Юн пари продовжувались дуже довго. Но коли закінчились остання пара, вона пострибала до виходу, а там всі разом відправились додому.

16:25 закинута "Старша школа сімейства Рін"

- А де Юнгі? - спитала Юн, зайшовши в зал.

- Він сьогодні буде пізно. - відповів Те стрибаючи на диван і підключаючи приставку.

- В смислі? Ми ж повинні сьогодні репетирувати. - дівчина стала набирати повідомлення.

"Юнгі, ми будемо репетирувати?"

"Ні. Сьогодні я не можу."

"Що? Ти хворий? У тебе прослуховування завтра. Ти де?"

"Блять. Юн Со, я на побаченні. Все нормально буде. Не відволікай. "

"Що хочеш те і роби, Мін Юнгі."

Дівчину трохи зачіпили його слова. Сама того не помічаючи, в неї блиснула іскра ревності.

"- Юн Со, ей ти що? Він твій друг, не більше. Заспокій свої гормони."

Юн пішла в кімнату, переодягнулась, попрактикувалась і вирішила прогулятись по закинутій школі. Брюнетка сіла на підвіконння, вікно якого виводило на вхід в школу.

"- Юнгі...де ж ти? Чому ти все ще не дома? Не соромно? Мін Юн Со, не думай ти про нього! Він з дівчиною, все добре. Це головне! У тебе немає поводу хвилюватись." - думки студентки прирвав звук приїхавшого байка.