В обіймах минулого

Частина 61

- А знаєш чому ти боїшся мене полюбити? Тебе покидали не раз. Залишали як непотрібну річ, а згадували коли ставала потрібною.

Ти відкривалась людям, а вони плювали в душу. Ти стала менше всім довіряти та взагалі не віриш в краще. Так я тебе розумію. Но падати духом рано. Не можливо прожити без болі та брехні в житті. - говорив спокійно, стримано. Його голос повільно поглинав брюнетку з середини, виїдав все, що залишилось живим. Він нічого образливого не сказав, но правда ріжуть серце. Тому це і була її правда про яку він сказав прямо, та вказав на те, що вона укривала довгий час.

- Я хочу повернутись... - беззахисно сидівши перед вже спокійним Теджоном було не виносимо. Відчувалась така жалюгідність, ніби вона зробила щось погане, тому зараз жаліє.

- Тільки не говори, що до Юнгі. Я такого не допущу. - знову сів поруч. Взяв маленьку руку з білосніжною шкірою він помітив як вона схудла.

Від стресу та нервів такого як пережила вона, не кожний би витримав.

- Я хочу назад... В Україну...

Теджон був легко шокований, для чого їй покидати все і жити одній. Якщо це через нього тоді...

- Якщо ти не хочеш жити зі мною чи навіть окремо у квартирі, я можу тебе відпустити. Я не можу дивитись наскільки тобі боляче. - саме зараз глибоко в душі рудий жалів про те що зробив. Ніколи в житті б не подумав, що настільки Юн розчарується в хлопцеві. А можливо їй вже накипіло, а саме зараз вона побачила який він.

Так, останній рік було дуже мало уваги від чоловіка. Навіть простого питання "-Як ти?" вона не чула давно від нього. Хлопець весь посвятив себе роботі. Бувало не ночував дома, сидів допізна у своїй студії. Яка жінка таке витримає відношення до себе. Добре що хоч не дійшло до того що він не звертав увагу на Юну.

Хоч і який би він не прийшов втомлений з роботи, завжди приділяв увагу до дочки, но не для Юн.

- Ні, це не через тебе. Я хочу забути все. Не хочу, щоб якась вуличка чи парк нагадував мені моменти з ним. Не хочу знову бачити наших спільних знайомих і чути тільки одне "-Чому одна, а де Юнгі?". Ніколи вони не спитали чи не потрібна допомога. Зараз кожний має свою сім'ю, свої проблеми та тривоги. Немає тих колишніх друзів які навідувались до тебе кожний день. Все ніби розсипалось на очах.