Частина 65

80 13 6
                                    

Брюнетка піднявши голову побачила високого, світловолосого хлопця. Красиве чорне пальто підкреслювало його бліде обличчя. Не часто зараз зустрінеш таких чоловіків в строгому класичному стилі. Зараз одне запитання в голові, чому він цікавиться проблемами Юн? 

- Я бачу, ви чимось розчаровані. Можу допомогти, додому провести? - він так мило говорив з нею. Пшеничне волосся від вітру красиво розліталось. Той зняв пальто та накрив коліна кароокої. 

- Ні не потрібно. - почала віддавати теплий верхній одяг. - Я сама дійду додому. 

- Я ж бачу, що з вами щось не так. Ви вже дві години просто сидите і плачете. - голубоокий присів поруч взявши холодні руки у свої.

- Давай на ти. Не хочу відчувати цю незручність. - вона знову опустила погляд в нікуди. - Можеш просто провести додому. Сама не знаю де опинилась. 

- Говори адрес, підвезу. - блондин піднявся з лавки та легко потягнув за руку ту. Но ноги не слухались, перечепившись вона та пальто падають на асфальт. Голубоокий швидко підхопив ту за талію. Погляд направлений прямо на красиве обличчя дівчини. Нарешті він зміг розглянути її у всій красі. Не витримавши більше він сказав. 

- А ти набагато красивіша ніж я думав. - той посміхнувся й ще досі тримаючи ту в напівпадінні. Пару секунд розтягуються у вічність, зараз і вона змогла розгледіти ці яскраво голубі очі кольору океану. 

- Твоє пальто. - потрібно змінити тему, дуже різко. 

- Нічого, в хімчистку віднесу. - хлопець відпускає ту, та підняв з землі річ. - Пішли, в мене недалеко машина. 

Ось так першому прохожому можна довіритись без жодного питання. Вона навіть не знає як його звати, але хоча це зараз важливо? Треба відчути м'яке ліжко під собою і в цей момент заснути. Доволі довга виявилась прогулянка.

23:34 по дорозі в готель 

- Візьми. - незнайомець протягнув серветки тій, та побачив тільки незрозумілий погляд. - Витри туш, забагато плакала. - така ніжна посмішка, навіть уявлення не було що від такого можна розслабитись. 

- Дякую... - коротка відповідь вже його порадувала. 

- Мене Кім Су Йон звати, думаю тобі потрібно знати якщо сіла в машину з незнайомцем. - продовжуючи однією рукою вести машину, той не відривав погляд від дороги. 

В обіймах минулогоWhere stories live. Discover now