4 червня 08:00
Ніч пройшла непомітно, ніби й не спали взагалі. Продзвенів будильник. Юн неохоче потягнулась до телефона.
- Ммм...що вже вставати? - вимкнувши телефон знову поглянула на годину.
- Вже восьма? - не відкриваючи очі спитав той.
- Давай швиденько вставай, а я іду до мами. - піднялась з ліжка, но зупинилась біля дверей.
- Я не можу. - закутавшись в ковдру та обернувшись на другий бік продовжив спати брюнет.
- Давай так щоб я не підходила, ти думаю сам розумієш що буде. - після цих погроз ковдра різко злетіла з ліжка, а хлопець вже сидів.
- Ти шантажистка, як я буду з тобою далі жити? - сонно поглянув на неї.
- Переживеш. - усміхнулась та вийшла з кімнати направившись до мами, а хлопець почав одягатись.
- Мам, просинайся. Нам пора збиратись і скоро виїжджаємо. - показалась у дверях спальні мами брюнетка.
- Я вже не сплю, зустрінемось на кухні.
Брюнетка тільки посміхнувшись у відповідь пішла приводити себе в порядок. Одягнулась в чорні шорти та білу блузку, легкий макіяж та на це все потратила всього двадцять хвилин. Зустрівшись з всіма вже в кухні вони присіли поснідати та зібравши решту дрібних речей зупинились в коридорі.
- Я буду сумувати за цією квартирою. - жінка з сумом на обличчі промовила ці слова, ніби вона і в правду не хоче покидати цей дім.
- Ми ж можемо приїхати сюди коли завгодно, тому не варто сумувати. Життя продовжується... - підбадьорював всіх Юнгі, хоч і сам хотів би залишитись, сподобалось тут.
- Юн, а ти квіти тут залишаєш? - поглянувши в останнє на великий букет який було видно на столі з гостинної.
- Нехай залишиться тут, як приїдемо сюди знову, згадаю цей момент повторно. - непомітно поглянула на хлопця.
09:14 аеропорт Львів
Незадовго вони дібрались до аеропорту де їм прийшлось чекати ще близько трьох годин. Паспортний контроль, перевірка білетів, здача багажу і в кінцевому результаті посадка на літак. Політ чекав їх довгий, близько дванадцяти годин до Сеулу. Через те, що був день брюнетка не так хотілось спати, як минулого разу, але здрімнути трохи вийшло.
ВИ ЧИТАЄТЕ
В обіймах минулого
Random"-Можу я спокійно все почати заново? Забути все і почати з чистого листа? Хочу щоб мене любили і не покидали коли не потрібна..." Юнгі прости студент який втратив сенс життя ще рік тому. Чому так сталось? Це була заборонена тема в їх компанії про як...
