♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡2♡

Після декілька годинного перельоту ми були вже в Кореї.Нас зустрів ще один мужик в діловому костюмі який провів нас до машини на якій ми поїхали до будинку, де живуть учасники групи.
Яна:Мері дай руку!-схвильовано сказала Яна.
Віка:Яна ти чого?
Мері:Вона просто хвилюється.
Юля:Ще б ні!Миж їдемо до будинку, де живуть бантани!
Божена:Як я зрозуміла це мені одній плівать на те куди ми їдемо і кого зустрінемо?!
Я:Божена вщіпни мене...
Божена:Навіщо?Ні я канєшно не проти але...
Я:Я хочу переконатися, що я не сплю!Чорт та такого мені в жодному сні не снилося!
Я:Ааайййй!Ти чого?!
Божена:Сама попросила тебе щіпнути от я і зробила.
Віка:Дівчата готуйтеся зараз ми зустрінемося з ними!
Пройшло дві години і ми вже стояли біля дверей величезного будинку.Частково він нагадував своїм виглядом палац але й був схожий одночасно на усі інші будинки.
Ми з дівчатами зайшли в середину.Було спокійно.
М1:Панночки ходімо я вам покажу, де знаходяться ваші кімнати.
Віка:Вибачте, а можна питання?
М1:У них були невідкладні справи через пів години повинні повернутися.
Віка:Ясно...Дякую!
Усі пішли на гору.Усі наші кімнати знаходилися поруч, тому можна було вважати, що ми були сусідами.
Кімнати були досить великими і просторими.У кожній з кімнат був невеличкий балкончик з столиком і мягким крісельцем.Ліжка були двохспальні, цікаво чому?Ну і був гардероб.Все було наче у казці.
Мене у цей момент зацікавив гардероб, я захотіла піти провірити наскільки він великий і я була здивована.Гардероб був справді великий але мене зіцікавило дещо інше.
Я:Якого хрена тут робить одежа до того ж чоловіча?!Тааак мені чомусь це вже не подобається!
Я вирішила переглянути її.Мені припав до душі один білий светр з чорними рукавами і з надписом на англійській "You will be mine".
Я:Ухти!Який класний, думаю ніхто не буде проти якщо я його приміряю.
Я зняла з себе свою одежу і одягнула сверт.Він був мені по коліна, як плаття.Я вирішила трішки у ньому походити.
Раптом у мене задзвенів телефон я не встигла підняти трубку і раптом знову він продзвенів.Це був невідомий номер ну і я чомусь підняла:
Я:Алло?
Незнайомець:Алло, Андріано це ти?
Я:Так це я, а хто питає?
Незнайомець:А ти здогадайся.
Я:Пробачте але в мене не має часу на ваші ігри!
Незнайомець:Значить ти мене не впізнала...Ну це нічого скоро зустрінемось!-радісно проговорив голос в телефоні.
Поклав трубку.
Я не звернула на це великої уваги і поклала телефон на ліжко, а тоді і сама плюхнулась на нього. Після цього я розблокувала телефон і десь півтори годинки посиділа в ньому так, як там не було нічого цікавого я подумала піти глянути до інших.
За ці півтора години я добряче відлежала свою п'яту точку.Я підійшла до дверей і вже хотіла взятись за ручку, але раптом вона дьорнулась і двері відчинилися... Передімною стояв хлопець, а точніше це був Кім НамДжун...

Надіюся вам сподобалася глава😉
Чекайте прожовдення😇