♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡13♡

Прибігши додому НамДжун одразу  почав кликати мене, але ні звуку. Одна тишина стояла по всьому домі і хлопець вирішив піти на гору, щоб переконатися чи я в кімнаті і чи взагалі дома. Зайшовши в кімнату НамДжун застав мене вже сплячою, ну, так він думав. Насправді ж я не спал, а лишень прикидалася, я просто не хотіла, шоб він знав, що я ще не сплю і в мене просто-напросто не було настрою розмовляти. Дивившись на мене так пару хвилин він вирішив присісти на ліжко. У кімнаті стояла тишина, я бачила, як він хотів щось сказати, але все ніяк не наважувався, але в кінцевому результаті все таки вирішив поговорити.
НамДжун:Андріано, я знаю, що ти не спиш, але я всього лише хочу поговорити...
Я:..-я просто мовчала і, як раніше було сказано не мала бажання розмовляти і до того ж я була ще ображена на нього.
НамДжун:Я знаю, що образив тебе... Просто, тоді я був в поривах злості і не конролював свою менеру розмови... Я сам не знаю, що на мене найшло тоді, але мені справді шкода, я винуватий перед тобою і перед Хо... Я виправлюся, я тобі це обіцяю тільки... Будь-ласка, вибач мене і дай другий шанс...-НамДжун справді шкодував за те, що сталося це можна було зрозусіти по його манері голосу.Я все ще мовчала і просто слухала його, я б хотіла сказати, що пробачаю його і хотіла б обійняти, але я ж дівчинка, потрібно показати харектер, бо без того ніяк.
На дворі вже ніч, а на годиннику 1:30, саме час для сну, але не для НамДжуна. Усі вже давно сплять, а він роздумував над тим, як може помиритися зі мною. В голову приходило багато ідей, але усі вони були недовподоби НамДжуну. Йому здавалося, що цього недостатньо. Пройшло ще півтори години і в його голову прийшла досить чудова ідея, але про неї ми дізнаємося пізніше.
В школі я також не розмовляла з НамДжуном хоча дуже хотілося, я уникала з ним зустрічей, намагалася не бути з ним наодинці і старалася не дивитися в його сторну. Поняття немаю чому усе так повернулося, я б могла вже давно пробачити його і ми б могли разом вже забути цю історію, але щось мені не давало це зробити. Що разу коли я хотіла заговорити з НамДжуном він або кудись поспішав або не помічав мене, а іноді у мене просто ставав комок у горлі і я оберталася і йшла в протилежну сторну від нього. Усі інші, як не старалися у них не виходило нас примирити і це їх розчаровувало.
Прошло два тижні і ми вже були готові до концерту моя промова також була готова, але сама я зовсім ні... За усі ці два тижні я ні одного разу не заговорила з НамДжуном і через це моє серце просто розривалося на маленькі частинки. Складалося таке враження, що я знаходжуся у клітці своїх почуттів і вони ніяк не дають мені виходу. Не висказані усі почуття... Почуття до НамДжуна убивають мене. Усі ці два тижні які я провела без єдиного його слова адресованого мені, увесь цей час я відчувала себе пустим місцем в його очах і подумати тільки це все почалося через те, що він на мене накричав, а я дура його не пробачила... Ні, я вже давно його пробачила ще з того моменту, як усе це почула тільки не говорила йому цього. Пройшло всього лише два тижні, а для мене наче ціла вічність! Мені дуже не хватає його погляду та усмішки направлених до мене, обіймів... Мені не хватає його!
Перед початком концерту ми усі хвилювалися, тому що увесь зал був заповнений людьми. Там звісно ж були і усі наші батьки, учні, вчителі і знайомі. Було 20 номерів які повинні були виступити ми були під номером 16, тому в нас ще був час, щоб влаштувати невеличку репетицію.
Віка:Блін, я так хвилююся!
Юля:Я тоже! На нас стільки людей буде дивитися!
Яна:Чімін, якщо я не дай Бог там на сцені зомлію будь-ласка злови мене.
Чімін:Не переживай, я буду з боку, тому підстрахую.
Мері:Мені страшно, я не хочу виходитиди туди! Все, я йду додому!
Чонгук:О, ні, мадемуазель, ви залишитеся тут і будете виступати з нами.
Божена:Так Мері, якщо всі з нас страждають то і ти разом з нами!
Юнгі:Як ти оптимістично мислиш!
Божена:Я знаю!
Хосок:Так баби, а ну, зібралися і взяли себе в руки!
Віка:Я тобі зараз дам баби! Ти дідусю! Тобі мало було спорченого кефіру?!
Хосок:То це ти мені його тоді в пляшку налила?! Я тоді ледь з туалету виліз!
Чонгук:Я ж тобі говорив, що це не я зробив!
Техьон:Так ось через кого наш туалет забився!
Хосок:Я не винний це все вона!
НамДжун:Ми здається репетицію хотіли провести, а не вияснювати через кого забився туалет.
Божена:Санта-барбара! О, Андріано, а ти, як зараз себе почуваєш? Хвилюєшся?
Я:..-я просто сиділа і дивилася в одну точку я навіть не чула Божену.
Божена:Андріано, ти там ще жива?
Я:..
Божена:Б**ть, харе спати!
Я:Що? Ти щось говорила?
Божена:Ти знущаєшся?!
Я:Пробач, я трішки хвилююся... Йду подихаю свіжим повітрям...-я в цей момент себе якось погано почувала, усе боліло і було то холодно то жарко, схоже, у мене температура і ще й в такий момент.
Яна:Що це з нею?
Божена:Хвилюється.
Яна:Можливо.
Пройшло пару хвилин усі повторювали пісні, танці і т.д.
Божена:НамДжун, я тебе не відволікаю?
НамДжун:Ні, а ти щось хотіла?
Божена:Скажи, коли ти і Андріана помиритеся вже пройшло два тижні з того моменту, як ви перестали розмовляти один з одним.
НамДжун:..
Божена:Я з нею розмовляла... Вона веде себе дивно, як тільки я починаю згадувати тебе у любій розмові... Вона тебе любить я це знаю.
НамДжун:Ще не час.
Божена:Що?
НамДжун:Ще не час.
Божена:До чого?
НамДжун:Скоро сама дізнаєшся.-він усміхнувся і пішов у напрямку до дверей.

Нова глава😉
Надіюсь вам сподобається😊