♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡16♡

Ранок видався досить цікавим особливо для тої шистірки ,яка вирішила покататися вчора на тракторі для них не обійшлось без двохгодинної нотації від Джина:
Джин:Як взагалі можна було до такого додуматися?! Добре хлопці, но ви?!
Віка:Джин, а можна трішки тихіше і так голова болить...-тихо попросила Віка тримаючись рукою за голову.
Джин:Якщо б ви не долумалися вкрасти трактор я б зараз цього не говорив! А ви куди дивилися?! Чому не забрали їх звідти?!-звернувся до хлопців Джин.
Юнгі:Ну, ми намагалися і...
Джин:І?
Техьон:І не вийшло.
Хосок:Але зато покаталися.
Джин:Покаталися значить...-той вбивчо глянув на шистірку, яка сиділа перед ним.-Ну, тоді дівчата цілий місяць готуватимуть для усіх їжу!
Віка,Юля, Божена:Що-о-о-о-о-о?!
Джин:Тихо! А хлопці цілий місяць прибиратимуть дім!
Юнгі, Хосок, Техьон:Що-о-о-о-о-о?!
Джин:Це буде хорошим покаранням для вас, ви хлопці можете вже приступати до роботи, а ви дівчата...-Джин глянув на тих трьох бідолах.-Гаразд, ви можете сьогодні відпочити.
Хлопці:Але!..
Джин:Але ще одне слово і буде не один місяць, а два!
Юнгі, Хосок і Техьон нахмурившись пішли братися до роботи, а дівчата пішли у свої кімнати, але це не все, що я хочу розповісти думаю вам цікаво, що ж було вечором коли усі повернулися додому😏.
-------------------------------------------------------------
Це була вже 1:05 вечора суботи. Ми усі дуже добре погуляли, але це не сподобалося Джину, тому пообіцяв розібратися з усім цим сьогодні зранку, а зараз ми усі відправилися у свої кімнати. Я з кошеням у руках пішла уперед, а за мною НамДжун, тоді Мері і Яна сміючись йшли за нами, а з-заду йшли Чімін і Чонгук, далі по сходах пленталися п'яні Божена, Юля і Віка яких підтримували Юнгі, Техьон і Хосок.
Pov. Яна і Чімін.
Зайшовши у кімнату Яна взяла піжаму і вже хотіла виходити.
Чімін:Ти куди?
Яна:В душ.
Чімін:Ясно, я після тебе буду.
Яна:Добре.
Чімін:А може...
Яна:Що?
Чімін:Ну,-він подивився на Яну непристойним поглядом і продовжив:-Може разом підемо скупнемося?
Яна:Ти дурак?! Здається тільки Віка, Юля і Божена пили, а ти здається тверезий чи я чогось не знаю?!
Чімін:Ні, я тверезий просто подумав, що так більш швидше буде і...
Яна:І дорогенький йди ти в баню!-сказала Яна вийшовши з кімнати і хлопнувши за собою двері.
Чімін:Блін, такий шанс пропав!
Pov. Кінець
Pov. Мері і Чонгук.
Як тільки вони зайшли у кімнату то одразу впали на ліжко.
Мері:Блін, ну і день сьогодні був.
Чонгук:Ну, по ідеї вчора.
Мері:Ой точно.
Чонгук:Таке з нами сталося вперше.
Мері:Чонгук можна питання?
Чонгук:Так.
Мері:Скажи мені тільки чесно, що ви там на дереві разом з Чіміном робили?-сміючись запитала Марічка.
Чонгук:Ти знову за своє?!-сказав Чонгук і кинув в Мері подушку.
Мері:Ей!-вона в свою чергу зробила теж саме.
Почалася бійка подушками. Билися вони не довго і в кінці Мері лежала на ліжку, а Чонгук на підлозі.
Мері:Все, мир!..
Чонгук:Погоджуюся.
Мері:Так я йду переодінуся.-як тільки вона встала з ліжка Чонгук узяв її за руку і потягнув до себе. Він почав просто дивитися на неї.-Ем, ти ще довго будеш так п'ялитися на мене?
Чонгук:Ти дуже мила.
Мері:Чонгук ти п'яний?
Чонгук:Ні.
Мері:А я думаю, що так.
Чонгук:Ні, я не п'яний! Я хотів...-у Чонгука з'явився рум'янець.-Хотів...Марічко, давай зустрічатися!
Мері:..-вона була в легкому шоці.
Чонгук:Ти мені вже давно подабаєшся і я вже давно хотів тобі це запропонувати, але все ніяк не міг.
Мері:Я...-і тут її перебив Чонгук.
Чонгук:Тобі необов'язково зараз відповідати!
Мері:Чонгук, я не проти!
Чонгук:Що?..
Мері:Я буду з тобою зустрічатися.
Чонгук:Справді?! Я такий радий!
Мері:Ага, я також, тільки дай мені піти переодітися.
Чонгук:О, точно!
Pov. Кінець.
Pov. Юля і Техьон.
Техьон:Юля, лягай спати!
Юля:Ні!
Техьон:Юля!
Юля:Йди картошку копай!
Техьон:Що?! Юля, яка картошка?!
Юля:Яку нам подарив гик дід Мороз!
Техьон:Юль, я тобі більше не дам пити!..
Юля:Техьо-о-о-о-он, а які в нас будуть діти?
Техьон:Юля, ти ще вчитися не закінчила, а вже про дітей думаєш!
Юля:Техьон, ти гик будеш моїм чоловіком?
Техьон:А тепер усе теж саме скажи тільки на диктофон!
Pov. Кінець.
Pov. Віка і Хосок.
Віка:Хосо-о-о-ок! Киця! Ти де?-кричала Віка лежачи на ліжку.
Хосок:В гардеробі.
Віка:А, що ти там гик робиш?
Хосок:Танцю, блін!
Віка:Танцюєш?..-Віка піднялася і попрямувала в гардероб і відкривши двері вона побачила оголене тіло Хосока, але лише верхню частину.
Віка:Ого-о-о-о, який в тебе прес!
Хосок:Віка?! Ти, що тут забула?
Віка:Нічого я хотіла по-гик-дивитися, як ти танцюєш?
Хосок:Це був сарказм, я тут переодягаюся.
Віка:Я подивлюся,-Віка зайшла в гардероб сіла перед дверима і почала дивитися на те, як Хосок переодягається.
Хосок:Ем, Віка, а тебе нічого не смущає?
Віка:Ні.
Хосок:Ем, ну, ти б не могла вийти я тут переодягаюся.
Віка:А я гик тобі мішаю?
Хосок:Ну, взагалі то...-не встиг він договорити, як Віка вже піднялася і підійшла до нього.-В-віка, ти чого?
Вона нічого не відповіла і просто провела рукою по його пресі.
Хосок:В-віка, т-ти, що робиш?!-Хосок помітно почервонів.
Віка:Хосок, а пам'ятаєш ти мені щось говорив в тракторі?
Хосок:Що я тобі го...-і тут Хосок згадав свої слова:"Вибачатися будеш вдома в нас в кімнаті...".-Цей...В-віка, я п-пожартував.
Віка:Киця~.
Хосок:Віка?..
Віка:Ходи спати~.
Ну, а далі історія умовчує😏.
Pov. Кінець.
Pov. Божена і Юнгі.
Божена:Юнгі ти гик ідіот!
Юнгі:І чому це?
Божена:Бо ти мене ні разу не носив на руках!
Юнгі:А я повинен?!
Божена:Я дівчинка, мене треба балувати!
Юнгі:Балувати?-і тут Юнгі зловив на собі щенячий погляд Божени.-Ну гарзд, але лише один раз.
Юнгі узяв Божену на руки. У нього з'явився легкий рум'янець і Божена не вийняток.
Юнгі:Р-рада?
Божена:Ага!-вона приклала голову до його грудей і продовжила:-Знаєш ти перший хто мене на руки взяв.
Юнгі:Бо ти мене попросила. Стоп, перший? Справді?-Божена нічого не відповіла-Божен, ти, що спиш?
(Юнгі:Заснула? Що чесно?)-Юнгі положивїї на ліжко-(Вона така мила коли спить так і хочеься поцілувати... Так, про що я думаю?)-в думці.
Pov. Кінець.
Pov. Я і Моня.
НамДжун лежав на ліжку, а я в цей момент бавилася з кошеням.
НамДжун:І як ти його назвеш?
Я:Не знаю, а ти як думаєш?
НамДжун:Ну-у-у, як тобі ім'я Мікі?
Я:Мікі? Мікі, непогано.-і я далі почала бавитися з кошеням через пару хвилин я вирішила спуститися на низ і принести чогось смачненького для Мікі. Я принесла йому трішки молока і ковбаски, а НамДжун дивися на мене. Я відчувала на собі його пильний і нервовий погляд. Мене це трішки напрягало.
Я:НамДжун, я звісно все розумію, але перестань на мене так дивитися.
НамДжун:Мене просто нервує те, що ти приділяєш більше уваги коту ніж мені!
Я:Ну, по-перше, він маленький і йому треба привикнути до нас і до нової місцевості, а по-друге, ти ревнуєш мене?
НамДжун:Пф, було б ще до кого!-і повернувся на другу сторону.-Все я спати надобраніч!
(НамДжун: Вона увесь час, як тільки ми прийшли додому водиться з цим котом, ні я не проти, але я також в кімнаті є!)-в думці.
Я:НамДжун, все добре?
НамДжун:Так все ДУЖЕ добре.-нервово заявив він.
Я:Ти, що обідився?
НамДжун:Та ні, чому б я мав ображатися через те, що моя по суті жінка приділяє більше уваги коту ніж мені – свому чоловікові!
Я:Все таки ти обідився.
НамДжун:..
Я встала і глянула на кошеня яке вже спало на кріслі. Тоді я сіла на ліжко коло НамДжуна.
Я:Моня, ну не дуйся.
НамДжун:Я і не дуюся.-твердо і з легкою образою в голосі заявив НамДжун який ще був повернутий в ішну сторону.
Я:Моня, ну, перестань це всього лиш кошеня.
НамДжун:Ага.
Я пішла і лягнула на ту сторону куди він дивився. Я глянула на нього і він удавав, що спить і це було так мило.
(Я:Який він милий!)-в думці.
Я:Моня, перестань дутися.
НамДжун:..
Я:Ей, Моня, ну перестань!
НамДжун:Перестану якщо вибачишся.
Я:Вибач.
НамДжун:Не так.
Я:А, як?
НамДжун відкрив очі і піднявся.
НамДжун:Два.
Я:Чого два?
НамДжун:Поцілунки.
Я:Тобто?
НамДжун:Ну ось так.-і знову лягнув і закрив очі.-Перший за подарунок, а другий за те, щоб я тебе пробачив.
Я:Е-ем, ну, а може о-один?..
НамДжун:Ні.
Я:..
НамДжун:Я чекаю.
Я:З-зараз дай підготуюся!..
НамДжун лежав заклавши руки за голову в очікувані. Я нахилилася над ним я була вся червона і мені було гаряче. Взявши себе в руки я почала повільно нахилатися, ще пару секунд і я б доторкнуся до його губ, але першим це зробив Джун. Він припіднявся і зробив так, щоб я сиділа на його колінах, а тоді обхопив руками мою талію. Я повільно відпихнула його.
НамДжун:Пробач, не втримався.-усміхнувшись сказав НамДжун.
Я:Я бачу...- я була червона, як помідор і мені було дуже гаряче мені здавалося, що я зараз згорю.
НамДжун:Слухай, Нана, мене простий дитячий поцілунок в губи не збуджує.-суворо, але із малим сарказмом в голосі сказав він.
Я:Щ-що?! Тобто не збуджує?! Ти взагалі про що?
НамДжун:В тебе ж скоро день народження так? І тобі скоро буде 17 так?
Я:Так але це тут до чого?..
НамДжун:А це буде мій маленьки подарунок до твого сімнадцятиріччя.-НамДжун наблизився і знову поцілував мене. але це вже не був простий дитячий поцілунок в губи. Його руки які були на моїй талії опустилися трішки нижче я це відчула, але не звернула на це великої уваги.

Новий розділ😉
Читайте і коментуйте😊